🔹Шановні мешканці та гості громади, ми продовжуємо важливу рубрику, присвячену подвигам наших Захисників і Захисниць Мереф’янської громади. Сьогодні в центрі уваги — зворушлива історія нашої землячки, Надії Білої, яка демонструє незламний дух та самовідданість.

Біла Надія Станіславівна народилась 11 липня 1982 року у місті Покровськ, що на Донеччині. Вже понад 20 років вона є невід’ємною частиною Мереф’янської громади, присвятивши своє життя захисту України.

Надія служить як старший бойовий медик роти. Її шлях до лав Збройних Сил України розпочався після трагічної загибелі чоловіка, Руслана Білого, який віддав своє життя на Донбасі. Незважаючи на особисте горе, Надія звернулася до служби, щоб боротися за мирне майбутнє.

Вона брала безпосередню участь у найзапекліших бойових діях, надаючи критично важливу медичну допомогу безпосередньо на передовій, «на нулі». Її мужність та професіоналізм у найскладніших умовах рятують життя.

У січні минулого року Надія отримала важке поранення в шию та руку, коли вона мужньо вирушила в поле, щоб евакуювати поранених побратимів. Незважаючи на серйозність травм, після лікування вона знову повернулася до виконання своїх обов’язків у 228 батальйоні 127 бригади, демонструючи неймовірну силу волі.

Надія відверто розповідає про свої переживання та методи роботи: «Психологічно це не так важко – моя робота в операційній у мирному житті загартувала мене. Крім того, триває війна, і хоча це звучить страшно, до певного рівня звикаєш. Ти намагаєшся відключити мозок від усього, щоб це не заважало ефективно працювати. Від того, наскільки ти зберігаєш спокій, залежить якість наданої медичної допомоги та подальша доля людини. Чи залишиться вона живою, чи збереже кінцівку – заради цього відключаєш усі переживання». Її слова підкреслюють надзвичайну стійкість українських медиків на війні.

Окрім своєї військової служби, Надія є засновником та головою благодійного фонду, створеного на честь її загиблого чоловіка, Руслана Білого. Цей фонд активно допомагає тим, хто цього потребує, продовжуючи справу її чоловіка.

Історія Надії Білої — це свідчення героїзму, самопожертви та незламної сили духу українського народу. Ми пишаємося такими захисницями, як Надія, і дякуємо їй за кожен врятований подих.