Шановні мешканці та гості рідного міста Кодима!

У всіх нас є щось спільне — місце, де ми народилися. Ми подібні до паростка, що проростає у рідній землі, всотуючи силу, пам’ять та досвід поколінь. Витоки багатьох із нас — у Кодимі, серед її полів, вулиць, голосів та подій. І хоча життя іноді змушує нас шукати нові горизонти, ми знаємо: дерево, пересаджене далеко від дому, може пустити нове коріння, але завжди тягнеться до того, з чого воно почалося. Це глибоке відчуття зв’язку з рідною землею робить День Кодими особливим святом для кожного.

Сьогодні ми святкуємо День Кодими — міста з багатою історією та незламним духом. В цей вересневий день ми згадуємо, ким ми є, звідки родом. Ми згадуємо друзів, родичів, тих, кого вже, на жаль, немає з нами, але хто неодмінно пов’язаний з нашим дитинством. Ці спогади сповнені радості та ностальгії, і, маючи можливість, ми обов’язково повертаємося на свято додому. Кожен мешканець Кодими відчуває глибоку приналежність до цього міста, яке стало свідком важливих етапів їхнього життя.

Згадуємо у цей день спадок минулих поколінь — їхню працю, віру, любов до рідної землі. Безперечно, вони плекали в нас найліпші якості: гідність, терпіння, працьовитість, силу духу. Давайте віддамо належне ветеранам власними справами, вдячністю, збереженням традицій, турботою про нашу громаду. І не будемо звинувачувати за виклики сьогодення. Бо кожне покоління жило у своїх обставинах, боролося з власними труднощами, і залишило нам не лише досвід, а й надію. Це спадщина, яка об’єднує нас усіх у громаді Кодими.

Наша епоха — особлива. Ми дотичні до двох великих воєн: Другої світової, яку пережили наші предки, і війни 2022 року, яка стала викликом для всіх нас. Ми — спадкоємці мужності, гідності та нескореності. Щодня ми вшановуємо пам’ять загиблих героїв, які віддали життя за свободу України. Їхній подвиг — це наш дороговказ, особливо в контексті відзначення Дня Кодими, яка також переживає складні часи.

Дуже шкода, що сьогоднішня молодь зростає у війні. Що їхнє дитинство і юність, які мають плинути у навчанні, мріях, перших кроках у доросле життя, проходить під повітряні тривоги, втрати, евакуації, службі на фронті. Вони формують свою свідомість у час, коли свобода — не абстрактне поняття, а щоденна боротьба. Але водночас — це покоління, яке вражає своєю зрілістю, гідністю, готовністю діяти. Вони не просто свідки історії — вони її творці. І саме молодь несе у собі надію на оновлену Україну — сильну, справедливу, вільну. Ця стійкість молоді Кодими є натхненням для всіх нас.

Подякуємо землякам – захисникам України, хто торує шлях до перемоги звитяжно, жертовно, мужньо; низький уклін і вічна шана загиблим; щирі співчуття родинам, хто втратив на війні найрідніших. Зичу вам витримки, сил, віри і наснаги боротися та жити далі. Ця мужність наших захисників є невід’ємною частиною історії Кодими.

Дякую усім, хто в надважких умовах воєнного стану працює і розвиває Кодимщину, хто готовий попри виклики не зупинятися, не опускати рук. Ваша праця для громади Кодими є надзвичайно цінною.

Нехай у цей день кожен відчує гордість за своє місто, тепло рідної громади та віру в перемогу. Нехай у кожному серці живе любов до Кодими, а в кожному домі — мир і злагода.

Зі святом, дорогі кодимчани! Слава Україні!

З повагою Сергій Лупашко Міський голова