Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія уже понад двісті років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.

Все йде,  все минає… Та залишається пам’ять, добра слава про людей, що мандрують у світі у пошуках істини та правди.

Минуло багато років від дня народження Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами.

Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка ніби із сьогоднішнього дня. Його твори допомагають осмислити минуле та зазирнути в майбутнє, відкрити для себе нове в мудрих рядках його творчості.

Тому сьогодні, 10 березня біля пам’ятника геніального українського поета, художника, борця за волю народу зібралися дорослі і діти, аби вшанувати його світлу пам’ять, покласти квіти та висловити свою шану великому Кобзареві, адже його заповітні слова завжди житимуть у пам’яті українського народу.

« повернутися