🪖Шевченко Олег В’ячеславович
20.11.1968 – 08.08.2023🥀
🕯️Другий рік без нашого Героя…

Вже два роки минуло від того проклятого дня — 8 серпня, коли війна забрала у нас відважного захисника, мужнього воїна, люблячого чоловіка і батька — Шевченка Олега В’ячеславовича. Два роки — а біль не вщухає, не зменшується, а лише приголомшує ще гостріше.

Олег був для своєї сім’ї справжнім світом: опорою для дружини, дбайливим батьком для четверо дітей, гордістю матері і надією для всіх, хто його знав. Воїн, що став стіною на шляху ворога, залишив у серцях рідних незгасимий вогонь любові і світло незламної віри.

Діти без тата — їхні очі ще шукають його образ, голос — намагаються почути у тиші ночі. Дружина — зранена й розбита, але сильна і незламна, бо живе надією, що пам’ять про Олега буде вічною і захистить їх. Мати, чия любов і гордість більша за будь-які слова, тримає цей біль глибоко в серці, віддаючи шану синові.

Ми всі кожен день відчуваємо цю втрату, бо в кожній краплі дощу, у кожному подиху вітру — пам’ять про Героя, який ціною власного життя оберігав наше небо і мирне життя.

Немає слів, які могли б заглушити цей сум. Немає часу, що зцілить розломи в душах тих, хто залишився. Але є пам’ять. І вічна вдячність. І безмежна любов, що не вмирає.

Олег, ти залишишся з нами назавжди — у серцях, у молитвах, у кожному світлому дні, який ми бачимо завдяки твоїй жертві.

Світла пам’ять тобі, Герою. Твоя боротьба — це наш обов’язок. Нехай земля тобі буде пухом, а ангели тримають у своїх крилах.

Разом із родиною, з друзями, з усією громадою ми сьогодні знову схиляємо голови перед твоєю мужністю. Ми пам’ятаємо. І будемо пам’ятати. Завжди.

Вічна слава і вічна пам’ять тобі, Олеже… Твоя душа вільна. Наша пам’ять — нескінченна.