🇺🇦Шепетівка сумує за Віталієм Дячуком, Героєм України. 30 травня Шепетівка попрощалася з Віталієм Вікторовичем Дячуком, який віддав життя за мирне майбутнє України. Віталій Дячук, герой України, народився 13 жовтня 1989 року в Шепетівці. Він ріс у родині зі старшим братом Романом. Мама, Антоніна Миколаївна, працювала в дитячому садку «Світлячок», присвятивши себе вихованню дітей. Анатолій Степанович, який став маминим чоловіком, був для хлопців справжнім другом та підтримкою.< Віталій був спокійним і доброзичливим. Він відвідував дитячі садки «Світлячок» і «Дюймовочка». Навчався у місцевому ліцеї, де виявив себе як здібний учень. З дитинства захоплювався музикою, навчався грі на фортепіано в музичній школі, яку успішно закінчив у 2005 році. Музика, як і малювання, відображали його внутрішній світ. Він легко вивчав іноземні мови, особливо досконало знав польську. Після школи вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на спеціальність «іноземна філологія», мріючи викладати або перекладати. Але його плани змінила війна.< У 2010 році Віталій Дячук підписав контракт зі Збройними силами України, служив на Рівненщині. Після служби працював на будівництві та за кордоном, щоб забезпечити родину. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся додому 26 лютого 2022 року, щоб захищати свою сім'ю та Україну. Його брат Роман служив у 95-й десантно-штурмовій бригаді з 2021 року, а Анатолій Степанович пішов добровольцем у 88 батальйон. Через велику кількість охочих Віталія не одразу взяли до війська, тому він допомагав відбудовувати зруйновані об’єкти на Київщині. Там він зустрів свою кохану Тетяну, з якою створив родину та мріяв про майбутнє. Віталій був світлою, доброзичливою та щирою людиною з чудовим почуттям гумору.< Він любив природу, риболовлю та збирання грибів, мріяв про власний будинок і мирне життя. 14 листопада 2024 року Віталія мобілізували до ЗСУ. Після навчання на Черкащині він служив на Сумщині, де ніс службу на кордоні. У лютому 2025 року, під час короткої відпустки, у нього народився син Олексійко. Ці хвилини стали найсвітлішими для нього. Віталій герой України повернувся на фронт, щоб захищати майбутнє своїх дітей.< Після поранення та лікування він знову повернувся до своїх побратимів. 20 травня він написав мамі: «Все добре, працюю...». Зв'язок обірвався, і 25 травня родина отримала страшну звістку: 23 травня 2025 року Віталій Дячук загинув на Сумському напрямку, виявивши стійкість і мужність. Він був інспектором прикордонної служби.< У Віталія залишилося двоє синів — Ілля та маленький Олексій. Він мріяв бачити, як вони ростуть, і дати їм усе найкраще. Дружина Тетяна, з якою вони тільки починали будувати спільне життя, залишилася вдовою. Батьки втратили частину свого серця. Брат Роман важко переживає втрату близької людини. Важко знайти слова втіхи для рідних та близьких. Це непоправна втрата.< Герої не вмирають!