🇺🇦Шепетівка попрощалася з героєм: у бою загинув Максим Шарапов. 12 вересня 2025 року, на жаль, стало черговою трагічною датою в історії Шепетівської громади. Місто схилило голови, проводжаючи до Небесного війська свого відданого сина, мужнього воїна — старшого солдата Шарапова Максима Олександровича. Максим служив як оператор безпілотних літальних апаратів, входячи до складу 1 взводу ударних БПЛА 2 роти батальйону безпілотних систем. Його життя, сповнене відваги та самовідданості, обірвалося на запорізькому напрямку, під час виконання бойового завдання.

Максим Шарапов народився 27 квітня 2001 року в Шепетівці, у великій і люблячій родині. Будучи одним із тринадцяти дітей, він змалку виховувався в атмосфері любові, взаємопідтримки та братерства. Максим завжди відзначався особливою добротою, життєрадісністю та невтомним бажанням допомагати своїм рідним. Він піклувався про братів і сестер, завжди був готовий прийти на допомогу. Навчався Максим у ЗОШ №3 міста Шепетівки, а згодом — у школі-пансіоні. Він був старанним учнем, уважним і відповідальним, що відзначали як однокласники, так і вчителі. Його згадують як товариського, активного та доброго хлопця. Ще зі шкільних років Максим почав працювати, щоб підтримати свою велику родину. Він ніколи не боявся труднощів, сумлінно виконував будь-яку роботу. Його працьовитість, відповідальність та велике серце проявлялися у бажанні допомогти батькам і піклуванні про молодших членів родини. Родина завжди була для нього найвищим пріоритетом.

Після завершення школи Максим проходив строкову військову службу у Львівській області. Цей період загартував його характер, дав цінні військові знання та зміцнив усвідомлення важливості служіння Батьківщині. Повернувшись до рідної Шепетівки, він недовго пробув удома, адже невдовзі почалося повномасштабне вторгнення. Без вагань, Максим пішов добровольцем до лав ЗСУ. Він служив в одній із військових частин, а згодом вирушив на передову, де його мужність і відданість стали справжнім прикладом. Максим був надзвичайно надійною людиною, на яку завжди можна було покластися. Він ніколи не залишав побратимів у біді, завжди знаходив правильні слова підтримки та приймав виважені рішення. Його працьовитість вражала: він брався за будь-яку роботу і доводив її до кінця з максимальною якістю. Саме ці риси — надійність, виваженість і працьовитість — робили його опорою для родини та бойових товаришів. Незважаючи на небезпеку, він мужньо тримався і підтримував зв’язок з рідними, заспокоюючи їх та запевняючи, що все буде добре.

У вільний від служби час Максим захоплювався спортом, зокрема боксом, і любив грати в більярд. Його мрією було відкрити власну СТО після перемоги, щоб реалізувати свою пристрасть до техніки. Життєрадісність, почуття гумору та щирість Максима заряджали позитивом усіх навколо. Його згадують як світлу людину, яка завжди була готова простягнути руку допомоги. Варто зазначити, що один із братів Максима також боронить Україну, служачи у Збройних Силах.

7 вересня 2025 року, під час запеклого бою на запорізькому напрямку, при виконанні бойового завдання, обірвалося молоде життя старшого солдата Шарапова Максима Олександровича. Йому було лише 24 роки. Життя Героя обірвалося на самому злеті, але пам’ять про його подвиг, його мужність і самопожертву назавжди залишиться в серцях його рідних, друзів та всієї Шепетівської громади. Максим Шарапов віддав найцінніше — своє життя — за мир та свободу України. Схиляємо голови у глибокій скорботі, вшановуючи його світлу пам’ять.

🇺🇦Герої не вмирають!