🇺🇦Шепетівка провела в останню земну дорогу солдата Олександра Пипича

4 жовтня серце Шепетівки знову плакало гіркими сльозами. Громада прощалася із солдатом Пипичем Олександром Олександровичем, водієм З десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу З десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону. Це був мужній воїн, який віддав життя за свободу України.

Олександр Пипич загинув 27 вересня 2025 року в бою на Покровському напрямку Донецької області внаслідок влучання ворожого FPV-дрону. Його героїзм та самопожертва назавжди залишаться в пам’яті земляків.

Олександр Пипич народився 10 квітня 1990 року в Шепетівці. З дитинства він вирізнявся допитливістю, життєрадісністю та готовністю допомогти. З 1997 по 2007 рік навчався у Шепетівському навчально-виховному комплексі, де проявив себе як відповідальний та товариський учень.

Військовий шлях Олександра розпочався у 2009-2010 роках під час строкової служби. Після повернення здобув професію електрогазозварювальника, а згодом – кваліфікацію «Моторист II класу» у Центрі підготовки моряків «Авант». У вересні 2014 року він уклав контракт на військову службу, де служив водієм-топогеодезистом, демонструючи відповідальність та сумлінність.

У 2022 році Олександр познайомився зі своєю майбутньою дружиною Зоряною, з якою у 2023 році вони одружилися. У 2024 році народилася їхня донечка Сніжана. Олександр мріяв бачити її щасливою і оточував турботою.

На початку 2025 року Олександра було відправлено на навчання, а згодом – на службу на Сумщині та Донеччині. Навіть у найважчих умовах війни, він завжди підтримував зв’язок з рідними, запевняючи, що все добре, аби оберігати їх від тривог. Останній раз він зв’язався з дружиною 26 вересня, повідомивши про вихід на завдання. Наступного дня, 27 вересня 2025 року, обірвалося його життя.

Побратими, друзі та рідні пам’ятають Олександра Пипича як світлу, добру та уважну людину. Він завжди був готовий допомогти, брав на себе відповідальність і тримав слово. Для побратимів – вірний друг, для сім’ї – опора, надія і захист.

Серце Олександра билося в унісон із серцем України. Він жив вірою у Перемогу і до останнього подиху стояв на варті незалежності, виконуючи свій обов’язок перед народом і державою.

🇺🇦Герої не вмирають!