🇺🇦Шепетівка у жалобі: громада попрощалася з полеглим воїном Романом Ткачем

✔️25 квітня Шепетівська громада провела в останню путь полеглого воїна, земляка, старшого солдата Романа Володимировича Ткача, який відважно захищав українську землю та загинув у бою. Його героїзм та самовідданість назавжди залишаться у серцях шепетівчан.
✔️Роман Ткач народився 27 грудня 1994 року в місті Шепетівка Хмельницької області. З дитинства його оточували любов, повага та підтримка. Батьки, Володимир Михайлович і Леся Вікторівна, були прикладом для сина. Роман мав тісний зв’язок зі старшим братом Олегом та любив молодшу сестру Марію. З ранніх років він вирізнявся щирістю, добротою та життєрадісністю. Навчався у Шепетівській загальноосвітній школі №3, де запам’ятався як товариський та відкритий хлопець.
✔️З дитинства Роман захоплювався спортом, зокрема футболом, мав багато друзів. Після 9 класу вступив до Полонського професійного ліцею, обравши фах електрика. Він завжди прагнув працювати, створювати та бути корисним.
✔️Після строкової служби в армії Роман вирішив залишитися на контракті. Служив у Херсоні, де загартував свій характер, поглибив знання у військовій справі та став професіоналом. Повернувшись до цивільного життя, він працював, шукав себе, прагнучи знайти справу, що мала б значення.
✔️24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Роман без вагань став на захист Батьківщини. Він добровольцем пішов до військкомату, сповнений рішучості та гніву. Був зарахований до 47-ї окремої механізованої бригади, де потрапив у саме пекло боїв. Роман пройшов крізь штурми, вибухи та втрати, демонструючи надзвичайну мужність.
✔️Під час одного з бойових виходів Роман отримав контузію, але не здавався. Після лікування він повернувся до строю, цього разу до 14-ї окремої механізованої бригади. Його метою була служба в Силах спеціальних операцій. Він постійно тренувався, вивчав нову техніку та тактику, прагнучи досконалості. Роман знав, за що воює, кого захищає, і не дозволяв собі слабкості. За бронею, автоматом та суворим поглядом завжди залишався добрим та чуйним хлопцем.
✔️Він ніколи не втрачав людяності. Дзвонив мамі, цікавився сестрою, підтримував побратимів. Його любили та пишалися ним. Присутність Романа надихала, а його внутрішній спокій передавався навіть у найскладніші моменти.
✔️17 квітня 2025 року серце Романа зупинилося під час виконання бойового завдання. Війна забрала ще одного Героя, але пам’ять про нього вічно житиме в серцях українців.
🇺🇦Герої не вмирають!