🇺🇦Шепетівка у скорботі: трагічно обірвалося життя старшого лейтенанта Олега Савчука

2 жовтня шепетівчани знову прощаються з воїном, переживаючи жахливе обличчя війни, яка увійшла в дім нашої громади з сумною звісткою. Припинило битися серце героя – мужнього воїна, старшого лейтенанта Савчука Олега Олександровича. Ця втрата глибоко вразила всіх, хто знав і цінував цього видатного українця.

✔️ Олег Савчук народився 26 вересня 1993 року у місті Шепетівка. З дитинства він вирізнявся добротою, уважністю та турботою про рідних, прагнув бути опорою для своєї сім’ї. У 2000 році Олег розпочав навчання у ЗОШ №1 міста Шепетівки, де виявив себе як здібний та цілеспрямований учень. Особливо він захоплювався спортом, зокрема легкою атлетикою, брав участь у змаганнях, вчився перемагати та гідно приймати поразку. Ці шкільні роки загартували його характер.

✔️ У 2009 році, після закінчення школи, Олег обрав робітничу професію, вступивши до Шепетівського професійного ліцею. У 2012 році він отримав спеціальність столяр-верстатник деревообробних верстатів. Проте, його справжнім покликанням стала військова служба.

✔️ У 2013 році Олег уклав контракт на службу в Збройних Силах України, де був направлений до 80-ї десантно-штурмової бригади. Побратими цінували його за відповідальність, вміння працювати над собою та якісне виконання завдань. У серпні 2014 року Олег брав участь у боях за Луганський аеропорт. 31 серпня, під час потужного артилерійського обстрілу, він отримав поранення та потрапив у полон. 45 діб полону стали важким випробуванням, сповненим катувань і тиску, але Олег залишився незламним. Повернувшись додому, він продовжив жити й служити, несучи в серці біль і гордість.

✔️ У 2015 році Олег вступив до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. У 2020 році він здобув ступінь магістра з телекомунікацій та радіотехніки, отримавши офіцерське звання. З 2020 року він сумлінно продовжив військову службу, демонструючи грамотність та вміння організовувати роботу. У 2022 році був прикомандирований до м. Полтави, а згодом відряджений на Запорізький напрямок, де виконував бойові завдання як начальник вузла зв’язку. За свою віддану службу Олег був нагороджений численними відзнаками та медалями, серед яких «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України», «За доблесну службу» та інші.

✔️ Особливим днем для Олега стала дата 14 жовтня 2014 року, коли він був звільнений з полону. Родина завжди була для нього найвищою цінністю. Він глибоко любив свою дружину, піклувався про матір, підтримував сестру Ірину та обожнював племінників. Його поважали побратими, любили друзі, до нього тягнулися діти. Олег мав золоті руки, добре розумівся на техніці та мав щире серце, яке відчували навіть тварини.

✔️ Його найбільшою мрією було мати власну дитину. На жаль, життя Олега обірвалося трагічно 27 вересня 2025 року, наступного дня після свого 32-го дня народження, внаслідок дорожньо-транспортної аварії.

Олег прожив життя, сповнене мужності, любові й вірності. Він залишив по собі світлу пам’ять та приклад для наслідування. Його ім’я назавжди закарбується в серцях усіх, хто його знав і любив. Наче спалах обірвалось життя Олега. Ми поважаємо і завжди будемо пам’ятати відвагу та внесок Олега у захист нашої країни.

🇺🇦 Герої не вмирають!