Шепетівська громада вшанувала пам’ять Захисника Андрія Вільбіцького

18 червня 2025 року Шепетівська громада з глибоким сумом провела в останню путь Андрія Вільбіцького, Героя, який віддав своє життя за Україну. Мешканці громади схилили голови в пошані, зустрічаючи тіло земляка, оператора відділення радіоелектронної боротьби, старшого солдата Андрія Вільбіцького.

Андрій Вільбіцький народився 31 березня 1969 року в Шепетівці. Він був сином вчительки Валентини Юхимівни та працівника швидкої допомоги Андрія Броніславовича. З дитинства Андрій захоплювався читанням, проводячи час у бібліотеці.

Він виріс чесною, наполегливою та надійною людиною з чудовим почуттям гумору. Закінчивши школу № 2, вступив до Новочеркаського політехнічного інституту, а згодом продовжив навчання у Рівненському університеті природних ресурсів та водного господарства, ставши інженером систем водопостачання та каналізації. Після навчання повернувся до Шепетівки та працював на заводі тракторних втулок.

Зустрів свою майбутню дружину Оксану Віталіївну ще під час навчання. Разом вони будували своє життя у Рівному. Андрій Вільбіцький був працьовитим, добре розбирався в техніці та комп’ютерах. Він завжди цікавився історією та політикою. Разом з дружиною працював у гіпермаркеті «Епіцентр». Андрій часто відвідував батьків у Шепетівці.

З початком повномасштабного вторгнення, Андрій Вільбіцький оновив свої дані у Рівненському ТЦК та був мобілізований 12 червня 2024 року. Після підготовки на Рівненському полігоні, його направили у Сумську область до 103 окремої бригади територіальної оборони ім. митрополита Андрея Шептицького. У травні пройшов курси, склавши іспити на «відмінно». Після курсів повернувся до виконання службових обов’язків.

Мати згадує, що на Трійцю Андрій написав, що у нього все добре, а згодом повідомив про виїзд на позиції. Його останні слова були: «Мамо, не плач, я тебе дуже люблю…». 9 червня 2025 року Андрій Вільбіцький загинув у бою за Україну.

Андрій Вільбіцький, старший солдат, оператор відділення радіоелектронної боротьби, відданий військовій присязі, загинув, захищаючи свободу та незалежність України. Він назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів та знайомих як Герой.

Герої не вмирають!