Шепетівська громада віддала останню шану Герою України — сержанту Вадиму Морозу, який загинув, захищаючи нашу землю. 13 серпня 2025 року місто Шепетівка, схиливши голови, зустріло і провело у вічність свого мужнього захисника — сержанта Вадима Васильовича Мороза, командира гранатометного відділення. Його самовідданість та героїзм назавжди закарбуються в серцях співвітчизників.

Життєвий шлях Вадима Мороза розпочався 28 травня 1966 року в місті Ізяслав. З ранніх літ, завдяки службі батька, родина багато переїжджала, зокрема, кілька років провела у Чехословаччині. Саме там, закінчивши початкову школу, Вадим виявив свою любов до дисципліни, відкритість до світу та вміння легко знаходити спільну мову з різними людьми.

Після переведення батька до Шепетівки, місто стало для родини рідним домом. Тут, поруч із братом Олегом, з яким завжди мав теплі стосунки, Вадим навчався у шепетівській ЗОШ №1. Його активність та неабияка цікавість до знань супроводжували його протягом шкільних років. Після закінчення школи, Вадим обрав шлях служіння освіті, вступивши до Уманського державного педагогічного інституту імені Павла Тичини. Кілька років він присвятив викладанню у сільській школі, ділячись своїми знаннями та енергією з дітьми.

Проявивши підприємницький хист, Вадим відкрив власне фотоательє, яке стало не просто бізнесом, а справою його життя. У цей же час він здобув другу вищу освіту у Вінницькому науково-технічному університеті за спеціальністю «Менеджмент», здобуваючи нові знання та розширюючи свої горизонти.

Особисте життя Вадима Мороза було наповнене любов’ю та турботою. У 28 років він зустрів свою дружину Наталію. З безмежною ніжністю і відданістю виховував її доньку Ірину, як рідну дитину. У 2007 році родина поповнилася сином Олександром, який став для Вадима найбільшою радістю та гордістю.

Після закриття фотоательє, Вадим працював охоронцем у компанії «Епіцентр Агро». Він завжди залишався позитивною та життєрадісною людиною, яка знаходила задоволення у спорті, плаванні, а також у роботі на землі, доглядаючи за городом. Ця праця дарувала йому спокій і відновлення сил.

Восени 2023 року Вадим Мороз був мобілізований до лав Збройних сил України. Спочатку він ніс службу на Хмельниччині, захищаючи рідне небо, а згодом вирушив на схід України. Щодня він знаходив час, щоб зателефонувати дружині, підтримати її теплим словом, навіть у найнапруженіші моменти війни.

2 жовтня 2024 року, під час виконання відповідального бойового завдання біля селища Новоградівка на Донеччині, сержант Вадим Мороз загинув, віддавши найцінніше — своє життя — за свободу та незалежність України. Його подвиг навіки залишиться в пам’яті народу.

Вадим Мороз назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, бойових побратимів та всієї громади як людина честі, добра, відданості родині та своїй землі. Його шлях — це яскравий приклад сили духу, глибокої відповідальності та незгасної любові, що продовжує жити навіть після втрати. Вічна пам’ять та слава Герою!