Шепетівська громада прощається зі своїм сином, офіцером Юрієм Миколайовичем Спірідоновим. Площа імені Тараса Шевченка у місті стала місцем останньої шани для Захисника України — капітана Юрія Миколайовича Спірідонова, чиє життя обірвалося 3 вересня 2025 року. Його вірність Україні та жертовність назавжди залишаться в пам’яті земляків.

Юрій Спірідонов народився 18 вересня 1960 року у Шепетівці. Його батько, Микола, був військовослужбовцем, що визначило певною мірою шлях самого Юрія. Мама, Ганна, створювала затишок у родині, а молодша сестра Світлана була частиною його дитинства. Через військову службу батька, дитинство Юрія пройшло у переїздах, проте найтепліші спогади пов’язані з літом у бабусі та дідуся в селі Вишневому.

Після закінчення школи Юрій вступив до Хмельницького вищого артилерійського училища, яке успішно завершив у 1981 році. Перше офіцерське призначення він отримав до Німецької Демократичної Республіки. Передчасна смерть батька стала важким випробуванням для сім’ї, і Юрій, як старший син, взяв на себе відповідальність за матір та сестру, ставши для них надійною опорою.

Службовий шлях Юрія Миколайовича був насичений подіями. Він брав участь у війні в Афганістані, де з 1984 по 1986 рік служив у провінції Кундуз. Після повернення до України продовжував військову кар’єру, однак у складні 1990-ті роки був змушений залишити армію. Оселившись у Хмельницькому, він намагався знайти себе у мирному житті, займався підприємництвом.

2002 рік приніс у його життя кохання – він зустрів Олену. Вже наступного року вони одружилися. Подружжя оселилося у Києві, де Юрій знайшов роботу у сфері пасажирських перевезень. Найбільшою радістю для них стало народження у 2003 році доньки Богдани, яка стала для Юрія головним сенсом життя та джерелом натхнення.

У 2015 році родина вирішила повернутися до рідної Шепетівки. Юрій Миколайович знову відчув поклик обов’язку перед Батьківщиною. У 2017–2018 роках він брав участь в обороні Горлівки, а у 2019-му підписав контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою імені Короля Данила. На жаль, стан здоров’я змусив його залишити службу, але армія та бойові побратими назавжди залишилися в його серці.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році, Юрій Миколайович, не вагаючись, встав на захист України. Він приєднався до 88-го батальйону територіальної оборони Шепетівки, де обіймав посаду командира мінометної батареї. Побратими згадують його як вимогливого, мудрого і справедливого командира, який завжди турбувався про своїх підлеглих. Його досвід та рішучість врятували багато життів.

За свою віддану службу у грудні 2022 року Юрій Миколайович був нагороджений медаллю. У повсякденному житті він був спокійною, життєлюбною людиною, яка цінувала природу, сімейні традиції та дружбу. Для доньки Богдани він був не просто батьком, а найкращим наставником, гордістю та прикладом для наслідування.

Третього вересня 2025 року життя воїна обірвалося. Його шлях – це приклад безмежної любові до України, відданості родині та честі військового. Вічна пам’ять про Юрія Спірідонова залишиться у серцях рідних, побратимів та всієї Шепетівської громади.
Вічна слава Герою! Слава Україні!