Поки в Україні тривають обговорення зустрічі Трампа та Путіна на Алясці, у віддаленій Мексиці спостерігається занепокоєння з інших питань. На початку літа мексиканські спецслужби нібито поінформували українських колег про те, що деякі латиноамериканські добровольці могли приєднатися до Сил оборони лише з метою опанування пілотування бойовими дронами та подальшої передачі цих знань злочинним картелям. Стверджується, що Служба безпеки України разом із ГУР уже провели відповідне розслідування. Цю інформацію оприлюднило французьке видання Intelligence Online.

У матеріалі наводяться слова високопосадовця СБУ:

“Ми приймали добровольців із щирими намірами. Але слід визнати: Україна стала глобальною платформою для розповсюдження тактики FPV. Дехто приїжджає сюди, щоб навчитися вбивати за допомогою дрона вартістю 400 доларів, а потім продає свої знання тому, хто більше заплатить”.

Дійсно, за три з половиною роки Україна трансформувалася на справжню школу смерті. У кого ще вчитися сучасній війні, якщо не в нас чи в нашого супротивника? Хто на планеті знає більше про нові способи знищення ворогів?

У цьому контексті примітною є зміна ролей, яку наша країна пережила за останні роки. У 2022 році, одразу після російського вторгнення, Україна виступала в ролі учня, що намагався засвоїти чужі уроки. Численні радники з Європи та Сполучених Штатів ділилися з українцями власними знаннями про війну. Словосполучення “стандарти НАТО” звучало як одкровення згори. Але до 2025 року нещодавній учень сам став учителем – і тепер іноземці переймають український досвід.

Свого часу схожий шлях пройшла Іспанія. Коли у 1936 році там спалахнула війна, піренейська країна виступала в ролі учня, що відставав. Будь-який ветеран Першої світової або учасник громадянської війни в Російській імперії, який прибував до Іспанії, виявлявся володарем безцінного досвіду. Спочатку в іспанських боях використовували застарілу зброю, що залишилася на складах Європи після 1918 року. Але невдовзі учень став учителем. Іспанія перетворилася на ідеальний полігон для випробування найновіших зразків бойової техніки – німецької, італійської, радянської. На іспанській землі та в іспанському небі відпрацьовували нові тактичні прийоми. До кінця тридцятих років ветерани Іспанії знали про сучасну війну більше, ніж будь-хто інший.

Якщо у 1930-х роках іспанська війна стала містком між Першою світовою та Другою світовою, то у 2020-х російсько-українське протистояння перетворилося на сполучну ланку між війнами ХХ та ХХI століть.

Повномасштабне вторгнення РФ на нашу землю розпочиналося як своєрідний епілог до Холодної війни. У 2022 році в хід пішло те, що так і не було використано в гіпотетичному зіткненні НАТО й Варшавського договору. Росія спиралася переважно на радянські розробки. Україна швидко перейшла до використання західного озброєння поряд із радянським. Однак і стратегічно, і тактично відбиття російської агресії не виходило за рамки великих воєн минулого століття. За три з половиною роки картина кардинально змінилася. Затяжні бої в Україні переросли в якісно нову війну, що увібрала в себе всі досягнення ХХI століття: від всюдисущих дронів до штучного інтелекту. І тепер екс-головнокомандувач Валерій Залужний констатує, що “завдяки безпілотним системам та цифровим технологіям традиційні й відомі вам види озброєнь, які десятиліттями визначали характер війни, залишилися в історії”. Експерти пишуть про повну прозорість поля бою, про беззахисну бронетехніку, про принципово нові виклики протиповітряної оборони тощо.

Для закордонних спостерігачів це стало несподіванкою – причому дуже неприємною. В нових умовах військова міць та безпека Заходу також опинилися під питанням. Достатньо згадати реакцію Сполучених Штатів на зухвалу операцію “Павутина” 1 червня 2025 року.

“Ціною лише в десятки тисяч доларів Україна завдала збитків на мільярди доларів, потенційно відкинувши можливості бомбардувальників Росії на роки назад. Світ побачив у реальному часі, як легкодоступні технології можуть порушити усталену динаміку влади”, – заявив міністр армії США Деніел Дрісколл.

“Це має змусити вас краще усвідомити, наскільки вразлива наша нація”, – зауважив сенатор-республіканець Джон Бузман, голова підкомітету з питань військового будівництва та справ ветеранів.

“Об’єкти, які здавалися неприступними, можливо, такими не є”, – підкреслив начальник штабу ВПС США генерал Девід Оллвін, який назвав українську спецоперацію “моментом пробудження”.

Стурбованість американців та інших зарубіжних коментаторів можна зрозуміти. По-перше, нові технології війни опановує не лише Україна, а й Росія разом зі своїми авторитарними союзниками. І, на жаль, за деякими позиціями умовна вісь зла вже вирвалася вперед. По-друге, розповсюдження цих технологій планетою у будь-якому разі стає лише питанням часу. Відносна дешевизна робить їх доступними не тільки для агресивних диктатур, а й для кримінальних угруповань і, звичайно, для терористів. Очевидно, криваві теракти із використанням безпілотних систем – справа найближчого майбутнього. Для західного комфортного існування це серйозний виклик.

Але якщо західні політики та військові стурбовані таким поворотом подій, то звинувачувати в цьому слід насамперед самих себе. Адже де-факто саме наші партнери відповідають за перетворення України на глобальну школу смерті. Теоретично колективний Захід мав можливість зупинити Путіна у 2022 році, коли Росія ще не адаптувалася до масштабного військового протистояння. Країни НАТО могли б домогтися швидкої поразки Москви та завершення російської агресії, задіявши весь свій економічний та військово-технічний потенціал. У цьому випадку повномасштабне вторгнення РФ в Україну так і залишилося б епілогом до Холодної війни – і не перетворилося б на пролог до війн майбутнього. Старі технології, які Захід мав три роки тому, довели б свою ефективність. А нові смертоносні технології просто не встигли б еволюціонувати та пройти перевірку боєм на українській землі та в українському небі. Відповідно, в найближчій перспективі вони не стали б загрозою ні для колективного Заходу, ні для решти світу.

У 2022 році в Європі та США перемогла думка, що стратегія повільного і поступового вимотування Росії українськими руками є найменш ризикованою і тому оптимальною. Але, за іронією долі, ця обережна стратегія породила якісно нові ризики. Західні партнери уподібнилися до лікарів, які спробували лікувати небезпечну інфекцію недостатніми дозами антибіотиків. У результаті збудник хвороби набув резистентності до старих препаратів і став ще небезпечнішим.

Війна, яку не зупинили у 2022 році, змінювалася з кожним роком. Вона ставала дедалі витонченішою, винахідливішою і смертоноснішою. Вона крок за кроком прощалася з двадцятим століттям і пристосовувалася до двадцять першого. Віддалялася від минулого та захоплювала майбутнє. І тепер загнати джина сучасної війни назад у пляшку вже не вдасться. Ні Дональду Трампу, ні комусь іншому.

Михайло Дубинянський