Напередодні Великодня, 19 квітня, відбувся 63-й обмін військовополоненими, під час якого 277 українських захисників були звільнені з ворожого полону. Серед визволених з полону, був і наш земляк, уродженець с. Леб’яже, Олександр ТІТАРЕНКО.

З початком повномасштабної війни 19-річний Сашко разом із побратимами з 36-ї окремої бригади морської піхоти вирушили на оборону Маріуполя, який з березня 2022 року перебував в повному оточенні російських військ.

Бої за місто тривали майже три місяці. Одним із місць, де точилися тривалі бойові дії, був металургійний комбінат імені Ілліча, де перебували поранені, лікарі, тероборонівці, що вижили після авіабомбардування Маріупольського військового шпиталю.

Юний помічник гранатометника 1-го окремого батальйону морської піхоти Олександр ТІТАРЕНКО, незважаючи на втому, робив все, щоб захистити завод Ілліча від ворога. Він розумів, що за їхніми спинами, окрім військових, є багато цивільних та поранених.

Комбінат був оточений з трьох боків та піддавався постійним ударам авіації та артилерії. Підрозділи, підконтрольні російській армії, атакували його зі сходу, а російські військові – із заходу. Під час одного з обстрілів Сашко отримав поранення ноги, а 12 квітня 2022 року потрапив у ворожий полон.

Бабуся Олександра, Ірина Володимирівна, розповідає про онука: «Він завжди здавався старше однолітків, і не ззовні, а за поведінкою. Вміло аналізував, робив висновки з будь-яких життєвих ситуацій. Допомагав мені, завжди був співчутливою і чуйною дитиною».

Сашко закінчив 9 класів Леб’язької ЗОШ, а потім – Карлівське професійно-технічне училище №50, отримавши спеціальність «Кухар-кондитер». У вересні 2021 року Сашкові виповнилося 19 років, і він вирішив підписати контракт на військову службу в 36-й окремій бригаді морської піхоти, що базувалася в Миколаєві.

«12 квітня 2022 року Саша встиг мені зателефонувати, повідомив, що поранений, і пообіцяв, що все буде добре. Далі не було жодної звістки», – згадує бабуся Ірина.

Тітки Олександра почали моніторити всі можливі джерела інформації, сподіваючись побачити підтвердження, що він живий. Документальним супроводом займалася Світлана, тітка Олександра, яка знайшла відеопідтвердження в закритому каналі комунікації.

Сім’я Олександра щодня слідкувала за соцмережами з надією побачити ім’я сина в списках на обмін. Пізніше звільнені з полону хлопці повідомили родині, що Олександр живий та чекає на обмін.

Родина постійно писала листи. Як повідомив Олександр, він не отримав жодного. Від Сашка ж за більше, ніж три роки полону, прийшов єдиний лист – у 2024 році.

18 квітня 2025 року в соціальних мережах з’явилася не підтверджена інформація про можливий обмін перед Великоднем.

19 квітня вся родина сподівалась на довгоочікувану звістку. І ось пролунав дзвінок: «Бабусю, я – вдома, я – в Україні!», – прозвучав голос, що не втратив гаркавості.

Олександр ТІТАРЕНКО повернувся в Україну змужнілим чоловіком.

Зараз Олександр дихає вільним українським повітрям, проходить лікування та реабілітацію. Він більше мовчить, але залюбки слухає. Його цікавить все, що відбулося в житті родини, друзів, побратимів та України за час його полону. Він намагається надолужити те, що пропустив.

Що пережив Олександр ТІТАРЕНКО, важко уявити. Розголошувати подробиці не будемо. Це – занадто особисте, страшне, болюче. Якщо пекло на землі існує, то Сашко його пройшов. Впевнено, з непохитною вірою і незламним духом.

Залишається сподіватися, що любов рідних та близьких Олександру людей зможуть, хоч трохи, притупити біль тих 1104-х пекельних днів існування.

Можливо, Саша колись захоче розповісти свою історію. А можливо, просто витиратиме скупі чоловічі сльози. Ми вже це бачили… Історія циклічна. І фашизм досі не знищений.

Дякуємо та вклоняємося Герою Олександру ТІТАРЕНКО і всім Героям України! Радіємо разом із сім’ями звільнених полонених.

Те, що вони пережили, не забудеться ніколи! Нехай тільки пам’ять наповнюється новими, яскравими, позитивними емоціями; здоров’я покращується, а сили повертаються з теплом рідних!

Божого захисту Вам, незламні УКРАЇНЦІ!

Не втрачаймо віри! Бо на шляху до свободи незламний дух, віра та надія завжди перемагають!

Слава Україні!

ГЕРОЯМ СЛАВА!