Сьогодні ми згадуємо шлях справжнього патріота, солдата, воїна, героя – Євгена Сапожника. Минуло кілька років від дня його поховання, але пам’ять про нього живе у серцях тих, хто його знав і цінував. Під час зустрічі з шестикласниками ми відтворили образ людини, яка була серед нас: згадували її щирий сміх, добрі вчинки, глибоку любов до рідного дому, школи та села. Ми говорили про той незабутній слід, який Євген залишив у житті після себе. Особливо зворушливими були спогади про відео, якими він поділився ще у 2017 році, коли проходив контрактну службу у десантно-штурмових військах. Тоді Євген завітав до рідної школи, щиро спілкувався з учнями, відвідав шкільний музей і подарував цінні експонати, які поповнили його експозицію. З початком повномасштабної війни солдат Євген Сапожник зустрів випробування у своєму підрозділі, який виконував надскладні бойові завдання. Він робив це не заради слави чи романтики, а тому, що для нього було надзвичайно важливо захистити рідних, друзів та свою землю. На жаль, згодом зв’язок з ним обірвався. Понад два роки його шукали, вважаючи зниклим безвісти. Лише у вересні 2024 року батьки отримали страшну звістку: їхній син, солдат Євген Сапожник, загинув 16 квітня 2022 року під час оборони Маріуполя. Ми наголосили дітям, що пам’ять — це не лише скорбота, але й велика відповідальність перед тими, хто загинув. Пам’ять – це наша справжня сила, адже людина живе доти, доки її пам’ятають. На завершення зустрічі ми відвідали місце вічного спочинку нашого Воїна. Там, у глибокій тиші хвилини мовчання, під легеньке тріпотіння прапорів на могилах загиблих героїв, ми гостро усвідомили, якою високою ціною дається наша сьогоднішня тиша і спокій. Вічний спокій душам усіх загиблих. Нехай пам’ять про Євгена буде світлою та вічною…