Ще не встигли висохнути сльози після прощання з воїном Сергієм Гаманом, як Ков’яги знову сколихнула трагічна звістка. Захищаючи Україну, героїчно загинув Микита Кухар, ще один відважний син нашої землі.

Микита Кухар народився 4 червня 2003 року. Його дитинство пройшло в рідному селищі, де він навчався в місцевій школі. Микита був щирим, відкритим і доброзичливим, тому мав багато друзів. Він також дуже любив тварин, і ця любов супроводжувала його протягом усього короткого життя. Після школи, сповнений патріотизму, Микита планував стати військовим, але згодом обрав цивільну спеціальність – «міжнародна економіка» в Харківському державному університеті харчування та торгівлі.

Проте, студентське життя тривало недовго. У жовтні 2021 року Микита Кухар підписав контракт з Національною Гвардією України. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Микита проходив службу у навчальному центрі на Львівщині. Усвідомлюючи загрозу для рідної Харківщини, він зробив усе можливе, щоб перевестися до Харкова та приєднатися до бойового підрозділу. Разом із побратимами Микита Кухар, як кулеметник, брав участь у запеклих боях за Костянтинівку, Кремінну та в Серебрянському лісі. Він був поранений, але після лікування знову повернувся на фронт. Воював на найважчих напрямках – Кліщіївка, Торецьк, а останні півроку служив у бригаді «Азов».

Бойові заслуги Микити були відзначені нагородою Національної Гвардії України, яку він зберігав разом з осколком, витягнутим лікарями після поранення. Як і вдома, так і на службі, Микита знаходив друзів, які цінували його легкий характер, лідерські якості, позитивний настрій, гумор і готовність допомогти в будь-якій ситуації. Допомога іншим була однією з його найсильніших рис. Він допомагав не тільки побратимам і рідним, а й тваринам. Микита підтримував притулки для тварин, надсилаючи їм кошти, і не міг залишити без уваги безпритульних тварин, які шукали порятунку у військових.

Рік тому, маючи лише два вихідних, Микита присвятив їх евакуації тварин з охопленого війною Вовчанська. Дізнавшись про важкий стан Сергія Гамана, який отримав опіки на війні, Микита також долучився до збору коштів на його лікування. Нещодавно Микита відвідував рідні Ков’яги, зустрічався з батьками, сестрою, племінниками та друзями. Він був, як завжди, позитивним і жартував. Але незабаром після його від’їзду до дому Кухарів надійшла страшна звістка про загибель сина.

Солдат військової служби за контрактом, помічник гранатометника взводу спеціального призначення, Кухар Микита Олексійович, загинув 12 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту України від російської агресії внаслідок удару ворожого БпЛА поблизу Клебан-Бик, Донецької області. Валківська міська рада висловлює щирі співчуття рідним, друзям та побратимам нашого Героя. Разом з вами ми розділяємо біль непоправної втрати світлої людини, найкращого сина, брата, друга і патріота України. Вічна пам’ять і слава воїну Микиті Кухарю!