Сьогодні, 5 березня 2026 року, наша громада з глибоким сумом і болем у серці зустріла полеглого Захисника України — Мельника Олександра Сергійовича. Ця трагічна подія стала черговим нагадуванням про високу ціну, яку ми платимо за свободу та незалежність нашої держави.

Олександр народився 8 квітня 1999 року в селі Базальтове. Тут минули його дитячі роки, тут він зростав, робив свої перші кроки у житті, знаходив друзів, мріяв і будував плани на майбутнє. Навчався у початковій школі рідного села, а згодом продовжив навчання та закінчив Злазненську загальноосвітню школу. Для рідних, друзів та односельчан він назавжди залишиться щирим, дуже добрим, світлим юнаком, який завжди був готовий допомогти, підтримати і розділити радість чи труднощі. Його життєлюбство та позитив залишили глибокий слід у серцях усіх, хто його знав.

12 червня 2023 року Олександр був прийнятий на військову службу Рівненським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Відтоді він став на захист своєї Батьківщини. Ніс службу оператором безпілотних літальних апаратів відділення управління командира 2 артилерійської батареї 2 артилерійського дивізіону військової частини А3316. Його відданість справі та професіоналізм були відзначені численними нагородами, серед яких — “Золотий Хрест”, “За оборону України” та медаль за відвагу від бригади. Ці відзнаки є свідченням його мужності та відваги у боротьбі з ворогом.

Вірний Військовій присязі на вірність українському народові, Олександр мужньо та самовіддано виконував свій військовий обов’язок, боронячи рідну землю, свободу та незалежність України. Він був одним із тих, хто щодня стояв між мирним життям українців і жорстокою війною, роблячи все можливе для наближення перемоги. Його служба була прикладом самопожертви та патріотизму.

Під час виконання обов’язків військової служби Олександр отримав поранення внаслідок ворожого безпілотного авіаційного удару. На жаль, 28 лютого 2026 року його серце зупинилося… Україна втратила ще одного відважного воїна, а рідні — найдорожчу людину. Його смерть стала важкою втратою для всієї громади та для України в цілому. Ми глибоко співчуваємо родині загиблого героя.

Йому мало б бути лише 27 років… Такий молодий… Попереду могло бути ціле життя — нові звершення, мрії, родина, щасливі роки поруч із близькими. Але війна безжально обірвала ці плани, залишивши по собі лише гіркий сум та невимовний біль. Ця втрата особливо болюча, адже обірвалося життя молодої людини, яка могла б ще стільки зробити для своєї країни.

У Героя залишилися мати, батько та брат, який нині також несе службу в лавах Збройних Сил України, продовжуючи справу захисту нашої держави. Їхній біль — невимовний. Разом із родиною сумує вся громада, адже кожна така втрата — це рана в серці всієї України. Ми висловлюємо найщиріші співчуття родині Олександра та підтримуємо їх у цей надзвичайно важкий час.

Сьогодні ми зустрічаємо Олександра живим коридором шани, з квітами, сльозами і молитвою. Ми схиляємо голови перед його мужністю та жертовністю. Саме завдяки таким Героям, як він, ми маємо можливість прокидатися під мирним небом, жити, працювати, радіти сонцю, обіймати рідних і вірити у перемогу та майбутнє нашої держави. Кожен полеглий воїн – це не лише особиста трагедія, а й символ незламності українського духу.

Після прощання Героя з усіма військовими почестями поховали на місцевому кладовищі у селі Базальтове — на рідній землі, де він народився, виріс і звідки пішов захищати Україну. Його останній спочинок – на тій землі, яку він так самовіддано захищав.

Світла пам’ять про Олександра назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив і поважав. Його ім’я навіки вписане в історію боротьби України за свободу. Ми будемо пам’ятати його подвиг та його жертву. Вічна пам’ять і безмежна вдячність Герою. Нехай Господь прийме його світлу душу до Царства Небесного. Світла пам’ять і вічна шана Герою Олександру!