Гірка звістка сколихнула громаду: ще один наш земляк, відданий захисник України, назавжди приєднався до лав Небесного війська. Жорстока та кривава війна безжально продовжує забирати життя найкращих синів і дочок нашої Батьківщини. Кожна така втрата – це невимовний біль, що пронизує серця мільйонів українців, адже за нашими полеглими Героями вже виплакані всі сльози, але скорбота не згасає. На жаль, список тих, хто поклав своє життя за свободу та незалежність України, поповнюється щодня.Сьогодні офіційно стало відомо про трагічну подію, яка сталася 28 червня 2025 року. Захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України на Донеччині, загинув Митофір Степан Іванович, 1994 року народження, житель села Чевельча. До цього часу він вважався зниклим безвісти, і ця звістка стала болючим підтвердженням найгірших побоювань для його рідних та близьких. Загибель захисника України – це завжди національна трагедія, яка нагадує про високу ціну, що ми платимо за мир і свободу.Життєвий шлях Степана Митофіра, хоч і був коротким, але сповненим працьовитості та любові до рідної землі. Він народився у селі Вербляни Яворівського району Львівської області. У 2002 році його мама, Степанія Олексіївна, разом із трьома дітьми переїхала до села Чевельча, де згодом їхня родина зросла ще на двох діток. Того ж року Степан пішов у перший клас до Чевельчанської школи, де здобув освіту. Після закінчення 11 класів він розпочав свою трудову діяльність на місцевій молочно-товарній фермі, де сумлінно виконував різні роботи, демонструючи відповідальність та працьовитість.У складний для країни час, 18 листопада 2024 року, Митофір Степан був мобілізований до лав Збройних Сил України 4-м відділом Лубенського РТЦК та СП. З того моменту він став на захист Батьківщини, гідно виконуючи свій військовий обов’язок. До останнього подиху Степан хоробро захищав Україну і кожного з нас, стояв на передовій, оберігаючи наш мир та спокій. Його відданість і мужність є прикладом для всіх. Загибель захисника України такого калібру – це не просто втрата людини, це втрата опори, світла, майбутнього.Рідні, друзі та побратими запам’ятають Степана як доброго, щирого, товариського, спокійного та безвідмовного чоловіка. Його світла пам’ять житиме у серцях тих, хто його знав і любив. Він належав до тих, хто не вагаючись віддав найцінніше – своє життя – заради вищої мети.Від імені усієї громади ми висловлюємо найглибші та найщиріші слова співчуття мамі Степанії Олексіївні, братові Роману, сестрам Оксані, Ірині та Аліні. Це непоправна втрата для всієї родини та для всієї України. Немає слів, щоб висловити глибину суму, який огорнув рідних. Ми поділяємо ваш біль і сумуємо разом з вами. Вічна пам’ять і слава Герою, який загинув за нашу свободу!Інформацію про день та час зустрічі Героя і його поховання буде повідомлено додатково, аби всі бажаючі могли віддати шану полеглому воїну. Україна пам’ятатиме своїх героїв завжди.