Ще один скорботний день в історії Тепличчини. Сьогодні, Теплицька громада зустріла та провела до місця вічного спочинку Воїна-земляка – Володимира Симчука, який загинув на війні захищаючи Україну. Володимир Симчук народився 20 березня 1994 року в селі Костюківка. Зростав разом із трьома братами та сестрою. Після закінчення школи продовжив навчання у Теплицькому професійному аграрному ліцеї та здобув спеціальність штукатур-облицювальник. Працював у ТОВ «Виробник Агро» на різних роботах. У вересні 2024 року Володимир Симчук приєднався до лав Збройних Сил України по мобілізації. Служив стрільцем-снайпером 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти у складі 59-тої окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Користувався авторитетом серед побратимів, зарекомендував себе з позитивної сторони, сумлінно виконував військові накази. Бойовий шлях воїна обірвався 27 листопада 2024 року в районі населеного пункту Петрівка Покровського району Донецької області, де він прийняв свій останній бій. Тривалий час Володимир Симчук вважався зниклим безвісти, поки не були отримані остаточні відомості про його загибель. Воїну навіки 30… В пору життєвого розквіту обірвалося життя молодого бійця. Не судилося йому одружитися, створити сім’ю, стати батьком… Війна, розв’язана московитами, відібрала у нього все… Сьогодні Володимир Симчук назавжди повернувся додому, де живе його велика родина, де пройшли його дитинство та юність. Востаннє його зустріла згорьована мати… Живим коридором, ставши на коліна, проводжали односельці свого Захисника, аби вшанувати його пам’ять та висловити свою вдячність за жертовність. У траурній процесії несли весільне гільце та коровай. Церемонія поховання відбулася з усіма військовими почестями. Державний Прапор України, що огортав домовину бійця, передали матері, як символ синової мужності. Гучні три постріли у небо та Гімн України сповістили, що Володимир Симчук навіки упокоївся у рідній землі, а над його могилою завжди майорітиме синьо-жовтий стяг. Немає нічого страшнішого для батьків, як ховати власних дітей. Неможливо для них знайти слова розради, неможливо загоїти їх біль та гіркоту від втрати дитини. Та нехай добрий, світлий спомин про їхнього сина – Воїна, який захищав свою Батьківщину, стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті. Тепличчина завжди пам’ятатиме своїх Героїв, які пожертвували найдорожчим – власним життям заради України, щоб в мирі і безпеці зростали наші діти. Слава Україні 🇺🇦 Слава її ГЕРОЯМ 🇺🇦