Івано-Франківська громада в глибокій скорботі: пішла з життя ще одна героїчна постать, молодший сержант Петро Андрійович Ткачик, позивний «Пеха». Ця важка втрата стала нестерпним ударом для всіх, хто знав і любив Петра. Він був командиром гармати 2 артилерійського розрахунку 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади імені Січеславських Стрільців, відданим захисником України.

Народившись 12 липня 1996 року у селищі Івано-Франкове, Петро Андрійович пройшов шлях від шкільних років до професійної освіти. Навчання у Івано-Франківській ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. І. Я. Франка (2002–2011) та здобуття фахової освіти в Художньому професійно-технічному училищі ім. Й. П. Станька (2011–2014), а згодом у Технологічному фаховому коледжі Національного лісотехнічного університету України (2021) свідчать про його багатогранність. Вже у 2017–2018 роках Петро відчув смак військової служби, проходивши її у лавах Національної гвардії України (в/ч 4114).

У серпні 2021 року Петро одружився, подарувавши своєму життю нове, щасливе коло. Його дружина Ілона згадує його як турботливого, надійного та люблячого чоловіка. На жаль, доля завдала жорстокого удару: 27 квітня 2025 року у подружжя народився довгоочікуваний син Лукасик, який прожив лише три дні. Ця втрата стала глибоким випробуванням для всієї родини, додавши болю до вже існуючих втрат.

Петро був не лише люблячим чоловіком, але й відданим сином, онуком, братом і другом. Його доброта, щедрість, скромність, щирість та тепла усмішка залишили незабутній слід у серцях оточуючих. Він завжди був готовий прийти на допомогу, не вагаючись і не відмовляючи. Петро Ткачик — справжній патріот, який до кінця виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, віддавши за неї найцінніше — власне життя.

Напередодні повномасштабного вторгнення Петро знаходився за кордоном, але його патріотичний дух не дозволив йому залишатися осторонь. Він без вагань повернувся додому, щоб стати на захист України. У грудні 2022 року отримав повістку і став до лав Збройних Сил України, де служив на найгарячіших напрямках — Куп’янськ, Авдіївка, Покровськ, виявляючи мужність і відвагу.

За час служби Петро Ткачик був удостоєний високих нагород:
🏅 Нагрудний знак «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України (31.05.2024 р.)
🏅 Відзнака командира військової частини А1126 (06.12.2023 р.)

Його життя обірвалося 5 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області. Ця втрата є глибокою для Івано-Франківської громади.

Івано-Франківська громада висловлює найщиріші співчуття та слова підтримки матері Вікторії, дружині Ілоні, вітчиму Роберто, батькові Андрію та його дружині Катерині, бабусям Раї та Ользі, братам Андріану та Артему, сестрі Олені з родиною, брату Петру з родиною, хресним батькам Ірині та Віктору, тітці Олені з родиною, а також рідним дружини — матері Галині, батькові Ігору, сестрі Владиславі, бабусі Марії та дідусеві Зенику. Світла пам’ять Герою, який був гордістю і захистом для своїх близьких, друзів, побратимів та всієї громади. Жодними словами не зменшити пекучого болю й не загоїти ран у серцях рідних та побратимів… Герої не вмирають! Вічна пам’ять і слава Герою України! 🇺🇦

Про зустріч кортежу та чин похорону буде повідомлено додатково.