Ще одна глибока рана лягла на серце Донецької громади. Не встигла місцевість оговтатись від попередньої гіркої втрати мужнього воїна, як знову надходить звістка, що пронизує душу. У скорботі схиляємо голови, адже Донецька громада зустрічає ще одного свого героя, що повертається додому на щиті, віддавши найцінніше – власне життя за свободу та незалежність нашої держави. З невимовним сумом та глибокою шаною повідомляємо про загибель нашого земляка – Задорожного Сергія Віталійовича. Цей відважний захисник України народився 10 вересня 1976 року. Його життя було тісно пов’язане з селищем Донець: саме тут він зростав, закінчив школу, робив свої перші кроки у доросле життя. Тут формувалися його мрії, тут жила його родина, тут було його коріння, його рідна земля. Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях жителів Донецької громади. 11 квітня 2024 року Сергій Віталійович, керуючись внутрішнім покликом, став до лав Збройних Сил України, щоб боронити рідну країну від ворога. Він із честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок на одному з найскладніших та найгарячіших напрямків – Донецькому. Там, де щоденно точилися запеклі бої, де ціна кожного дня була неймовірно високою, він стояв на захисті Батьківщини, демонструючи незламну мужність та самовідданість. Його боротьба була сповнена рішучості та відваги, адже він розумів, що захищає майбутнє свого народу. У липні цього ж року, під час виконання бойового завдання, Сергій Задорожний зник безвісти. Місяці тривоги, місяці нестерпних очікувань, місяці надії та невпинних молитов. Кожна звістка сприймалася з трепетом, але дива, на жаль, не сталося. Гірка правда про його загибель прийшла, залишивши по собі біль, що неможливо висловити словами. Донецька громада відчуває цю втрату як особисту. Ми знову схиляємо голови у глибокій жалобі перед обличчям цієї невимовної втрати. Загибель кожного захисника України – це не тільки особиста трагедія родини, а й біль для всієї країни. У воїна-захисника залишились найрідніші люди: любляча дружина, турботлива донька та двоє неповнолітніх синів. Для них ця втрата – це рана, що, можливо, ніколи не загоїться, біль, який буде супроводжувати їх протягом усього життя. Вся Донецька громада поділяє їхнє горе та висловлює щирі співчуття. У цей скорботний час, із глибокою вдячністю та невимовною шаною, ми вшановуємо світлу пам’ять Сергія Віталійовича. Дякуємо йому за непересічну мужність, за його безмежну жертовність, за його щиру, безкомпромісну любов до України, яку він довів ціною власного життя. Він є прикладом справжнього патріотизму та відданості. Його подвиг – це не просто сторінка в історії, це живий символ незламності українського духу. Його загибель є болючим нагадуванням про ціну свободи. Вічна пам’ять та слава нашому герою-захиснику! Твоя боротьба, Сергію, не була даремною. Вона стала фундаментом нашого майбутнього, а твоя незламна жертва назавжди закарбується у наших серцях, у кожному серці Донецької громади. Ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо тих, хто віддав своє життя за Україну. Нехай його пам’ять буде вічною!💔