У день святих апостолів Петра і Павла, 29 червня 2025 року, село Сокіл стало центром глибокої поваги та вдячності. Саме тут, на території Желдецького старостинського округу, відбулася надзвичайно зворушлива подія – урочисте освячення Алеї пам’яті полеглих Захисників. Ця Алея присвячена уродженцям та мешканцям округу, які віддали свої життя, непохитно обороняючи Україну від жорстокої російської агресії. Це місце стало символом незламності духу та невичерпної пам’яті про тих, хто стояв на захисті нашої свободи.

Вшанувати світлу пам’ять Героїв зібралася велика кількість людей. Серед присутніх були місцеві жителі, серця яких сповнені болем втрат та гордістю за своїх земляків. Прийшли найрідніші – сім’ї загиблих, чия скорбота була відчутна у кожному погляді. Духовенство провело глибоку молитву, об’єднуючи всіх у спільній жалобі та подяці. Представники влади також були присутні, щоб віддати шану і підкреслити важливість цього меморіалу. Всі разом схилили голови у спільній молитві, згадуючи тих, хто віддав найцінніше – своє життя – за мир, незалежність та свободу на рідній українській землі. Ця Алея пам’яті несе в собі глибокий зміст, адже вона свідчить про високу ціну, яку Україна платить за своє майбутнє.

Розташування Алеї пам’яті обрано не випадково і має особливий символізм. Вона пролягає поблизу місцевої школи та Народного дому, що робить її невід’ємною частиною щоденного життя громади. Це місце стане постійним нагадуванням для молодого покоління та всіх мешканців про велич подвигу наших Захисників. Кожен, хто проходитиме цією дорогою, матиме змогу зупинитись, замислитись і подумки подякувати Героям, які ціною власного життя стали надійним щитом для своєї громади та всієї країни. Таким чином, Алея пам’яті інтегрується в повсякденність, нагадуючи про вічні цінності.

Серед найбільш зворушливих миттєвостей заходу були поетичні посвяти воїнам. Ці вірші, наповнені болем, любов’ю та шаною, щемливо прочитали рідні та близькі загиблих. Особливо глибоко торкнули слова пані Світлани, матері Дениса Немце-Петровського, які передавали нестерпний біль втрати сина. Племінники Тараса Пітковського та дружина однокласника Михайла Кічули також поділилися своїми почуттями через поезію, нагадуючи кожному про обірвані молоді життя. Це були життя, сповнені мрій, любові, планів на майбутнє, які були безжально перервані війною. Кожна рима, кожне слово лунало як гірке нагадування про те, що свобода має свою ціну, і ця ціна – найвища.

Ця Алея пам’яті у селі Сокіл – це не просто меморіал; це живий символ незгасної пам’яті, що втілює в собі вічну вдячність громади своїм Захисникам України. Їхня жертва не була марною. Вона стала джерелом незламної сили, справжньої єдності та непохитної віри для наступних поколінь українців. Ця пам’ять є фундаментом для майбутнього, яке будується на мужності та самопожертві. Урочистість освячення цієї Алеї пам’яті вкотре підкреслила глибоке значення подвигу наших Захисників і продемонструвала єднання українського народу у боротьбі за свою ідентичність та суверенітет. Слава Україні та її Героям, які навіки залишаться у наших серцях!

« повернутися