Щиро дякуємо Ілоні Ходимчак, випускниці, яка два роки очолювала учнівське самоврядування. Це були роки нових викликів, значних змін та креативних ідей, що назавжди залишаться в пам’яті шкільної спільноти. Лідерство Ілони Ходимчак відзначилося її талантом, щирістю, емоційною залученістю та незмінною підтримкою, що супроводжували кожен крок учнівського самоврядування. Під її керівництвом діти організовували заходи для дітей та педагогів, і це було по-справжньому щиро та ефективно. Ці незабутні моменти та прощальні слова Ілони залишаться з нами як цінний спогад.

Ілона Ходимчак, звертаючись до шкільної родини, висловила свої почуття:
“Привіт, шкільна родино!
Сьогодні мій голос тремтить не від страху перед майбутніми тестами, а від переповнюючої радості та легкої ностальгії. Ще мить – і я офіційно складу з себе повноваження Голови учнівського самоврядування.
Памʼятаю, як у той далекий вересень, сповнена амбіцій та бажання перевернути шкільне життя з ніг на голову, я гордо виголошувала свою передвиборчу програму.
Ми пройшли чимало випробовувань: хтось – із головою в підручниках, хтось – із головою в ТікТок, хтось – узагалі без голови… Але головне, що ми дійшли разом! Ми літали в хмарах, іноді провалювалися під парту від сорому, але одне ясно: у нашому ліцеї ніхто не був самотнім!
Сьогодні, в цей історичний день, коли шкільні коридори нарешті видихають після нашої бурхливої діяльності, а вчителі таємно радіють початку літніх канікул, я, Голова учнівського самоврядування, урочисто оголошую про завершення своєї епохи!
Але перед тим хочу щиро подякувати нашій найкращій директорці Оксані Михайлівні. Забороняю вам хвилюватися, дозволяю посміхатися, і дякуємо за добрі слова, підтримку та віру в нас. Дякуємо Вам, що не забороняли свята, дозволяли дискотеки й ніколи не забирали надію на «сьогодні уроку не буде!». Ви, Оксано Михайлівна, як Wi-Fi, невидима, але завжди тримаєте нас на звʼязку! Бажаємо Вам влітку не підписувати накази й нарешті виспатися.
Після урочистого скасування шкільного розкладу для учнів й учителів, бажаю Оксані Андріївні розпочати перехідний період: екскурсії, святкові концерти, шашлики й просто відпочинок з рідними.
Ми дякуємо Вам за ваше неймовірне вміння тримати освітній процес в ідеальному порядку та за догляд «Розумного городу. Мікрозелень», за підтримку учнівських ініціатив…
Кажуть, що виховна робота – це як спортзал: іноді важко, часто боляче, але результат видно з часом.
Нелю Володимирівно, ви були нашим персональним тренером із виховання. Дякуємо Вам за вашу пильність, принциповість і вміння нагадувати про дисципліну навіть поглядом!
Шановні, неймовірно терплячі вчителі, обіймаємо подумки й кажемо: «Ви нереальні!» Ви вмієте навчити, надихнути й навіть нас іноді витягти «з двійки в норму». Ми вас обожнюємо. Але особлива подяка за вашу підтримку та участь у різних проєктах, флешмобах, тематичних днях та за уроки, з яких Ви нас відпускали. Ми ніколи не забудемо цих святих моментів, коли Ви з полегшенням зітхали й казали: «Ну йдіть уже на ту репетицію. Тільки тихо!». Так! Репетиція, захід, радіо – ми придумували все, аби вирватись з тих уроків. Ой, тобто, щоб гідно представити ліцей.
Кажуть, що педагог-організатор — це та людина, яка не пʼє каву, а заварює собі стрес.
І ми щиро не розуміємо, як ви, Ліле Ярославівно, досі тримаєтеся, маючи справу з таким креативним підрозділом, як ми. Ви були нашою режисеркою, генератором ідей, швачкою костюмів, сценаристом, декоратором і — найголовніше — тією людиною, яка завжди казала: «У нас мало часу, але ми встигнемо. Ну… майже».
Ви вміли організувати навіть те, що організуванню не піддається. Навіть нас! Іноді з криком, іноді з нервовим сміхом. Але результат завжди був: свято, яке всі памʼятають.
Лілю Ярославівно, з вами ми стали артистами, спікерами, ведучими й частинкою великої сцени під назвою “ліцей”.
Ви назавжди залишитесь в серці як головний режисер шкільного театру, де іноді було все, крім репетицій, але завжди була душа, драйв і ви.

А ще шкільна їдальня! Ті аромати, через які ми не могли всидіти на уроках. Дякуємо Вам, за ті оладки, які були щопʼятниці, ви готували їх з любовʼю та теплом…
І, нарешті, щиро дякую всім членам учнівського самоврядування – нашій шкільній «таємній раді», що вміє організувати будь-яку подію, домовитися з ким завгодно й зробити навіть найнудніший день цікавим! Ну, можливо, не завжди з першого разу, але ж головне – результат, правда? Дякую Вам за підтримку, за фразу: «не переживай, ми щось придумаємо». Особливо дякую Марʼяні, яка завжди підтримувала, допомагала монтувати відео; Марті, яка завжди погоджувалась на тематичну лінійку по радіо і не тільки.
Хочу зразу сказати, щоб радіо передали новим голосам, де будуть лунати веселі пісні і звучати дзвінкі голоси. Дякую Вам, що разом ми довели: учнівське самоврядування – це не просто слова, а сила, яка рухає ліцей вперед!
Ліцей – це не просто стіни і дзвінки. Це люди, які були поруч. Це моменти, які хочеться пережити ще раз. І хоча я сьогодні прощаюся з цим етапом, я вірю, що все, що ми тут створили залишиться з нами назавжди. На цьому свій переможний марш на посаді Голови учнівського самоврядування вважаю завершеним. Бажаю усім незабутнього літа, яскравих вражень для нових шкільних звершень!”

Ця промова Ілони Ходимчак – яскравий приклад ефективної роботи учнівського самоврядування та справжнього лідерства, що надихає. Вона підкреслює важливість кожного члена шкільної родини, від керівництва до учнів, у створенні унікальної та підтримуючої атмосфери. Спогади про ці роки свідчать про те, наскільки значущим було її перебування на посаді Голови учнівського самоврядування, залишаючи після себе не лише досягнення, а й тепло в серцях.