Щодня о 9-й годині ранку Україна зупиняється, щоб вшанувати пам’ять своїх найхоробріших синів та дочок. Загальнонаціональна хвилина мовчання – це час, коли кожен українець, де б він не був, схиляє голову перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави в боротьбі проти російської агресії. Це наша шана, наш обов’язок пам’ятати про їхню самопожертву.

Сьогодні Львівщина прощається зі своїми Героями, які не повернулися з поля бою:

🕯️ Тарас Маруняк
Герой з села Розвадів. Тарас був учасником АТО, служив на посаді командира інженерно-позиційного взводу у військовій частині А4667. Його життя, життя старшого лейтенанта, обірвалося 2 березня. Захиснику було 55 років. Його відвага назавжди залишиться в наших серцях.

🕯️ Ростислав Гордєєв
Уродженець Краматорська, що на Донеччині. Ростислав самовіддано виконував бойові завдання на Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі легендарної 53-ї окремої бригади імені Володимира Мономаха. Його мужність була відзначена державою: він носив медаль «За військову службу Україні» та медаль «Ветеран війни».

🕯️ Олександр Пронін
Житель села Острів, що на Шептиччині. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Олександр перебував за кордоном. Проте, не вагаючись, 3 березня 2022 року він повернувся до рідної України, щоб стати до лав ЗСУ. Чотири роки він ніс службу як оператор БПЛА у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Трагічно загинув 3 березня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Клинове на Донеччині.

🕯️ Роман Щирецький
Герой із села Висоцько, що на Золочівщині. Роман долучився до лав ЗСУ в листопаді 2025 року, де служив сапером у роті загороджень. На жаль, його життєвий шлях зупинився 1 березня біля населеного пункту Сульське, що на Сумщині. Захисникові було 57 років. Його жертовність не буде забута.

🕯️ Андрій Демчук
Мешканець міста Броди, Золочівського району. Андрій присвятив військовій службі 30 років свого життя. Він брав участь у миротворчих місіях, двічі був в АТО. З початком повномасштабного вторгнення знову став на захист Батьківщини. Служив командиром танкової роти у складі 150-ї окремої механізованої бригади. Його вважали безвісти зниклим, але, на жаль, він загинув 30 серпня 2024 року біля міста Торецьк на Донеччині. Захиснику було 47 років.

🕯️ Василь Сех
Житель села Летня, Меденицької громади. Василь вступив до лав ЗСУ в жовтні 2025 року. Його героїчна боротьба завершилася 4 лютого поблизу населеного пункту Степове на Дніпропетровщині. Ми пам’ятатимемо його відвагу.

Вічна пам’ять і слава нашим Героям. 🕊️
Наші найщиріші співчуття рідним та близьким загиблих захисників.