Війна, жорстока та невблаганна, щодня випробовує кожного українця. Вона забирає найкращих синів та дочок України. Смерть кожного воїна відгукується болем у серцях всієї громади. Сьогодні ми згадуємо Миколу Петрука, молодого героя, який віддав своє життя за нашу свободу. Микола, якому виповнилося лише 20 років, назавжди залишиться в нашій пам’яті. Він мріяв про майбутнє, сповнене кохання та звершень, але війна змінила його плани. Він повернувся додому Героєм, який віддав найцінніше заради України.

22 травня Іллінецька громада в жалобі, ми проводжаємо в останню путь нашого земляка, Миколу Володимировича Петрука. Народився Микола в мальовничому селі Синарна, де пройшло його дитинство в родині добрих і працьовитих людей. Він ріс в любові та турботі, його сестра Євгенія завжди була його підтримкою. Пізніше Микола з матір’ю переїхав до села Тягун, де його знали як скромного і вихованого юнака з добрим серцем.

У 2024 році Микола успішно закінчив Іллінецький аграрний фаховий коледж, ставши агрономом. Він мріяв про мирну працю на рідній землі, але війна внесла свої корективи. В лютому 2025 року Микола підписав контракт зі Збройними Силами України, ставши на захист Батьківщини. Служив Микола на Сумщині, де щодня точилися бої. Побратими називали його «Алабай» – за силу, вірність і безстрашність. Він завжди був готовий прикрити своїх у бою.

На жаль, шлях Героя був коротким. В одному з боїв Микола отримав важке поранення. Лікарі боролися за його життя, але 19 травня 2025 року серце Миколи зупинилося. Сьогодні сотні людей зібралися, щоб віддати шану Герою. Люди ставали на коліна, зустрічаючи загиблого захисника, і плакали разом з родиною. Важко стримати біль, прощаючись з таким молодим і відважним юнаком.

У церкві Різдва Пресвятої Богородиці відбулася служба за упокій душі Миколи. Мітинг-прощання відбувся на сільському кладовищі. Міський голова Володимир Ящук висловив співчуття родині Героя. Староста Тягунського округу Вадим Мурзак наголосив, що Микола віддав своє життя за нас. Волонтер Оксана Попик закликала пам’ятати, кому ми завдячуємо своєю свободою. Представниця СТОВ «Україна» Тетяна Сенчук згадала, що Микола завжди був готовий допомогти і мріяв працювати на землі, але вибрав захист України.

В хвилині мовчання вшанували всіх Героїв, які віддали життя за Україну. Під звуки Державного Гімну України пролунали постріли військової варти. Прапор України передали матері Миколи, Руслані Миколаївні, як символ його мужності. Нехай пам’ять про Героя Миколу Петрука стане джерелом сили та віри. Низький уклін Герою! Вічна пам’ять Миколі Петруку!