Щоразу, коли діти заходять у Центр життєстійкості, я бачу – вони приходять не просто на заняття. Вони приходять туди, де їх чують, де їхній голос має значення. Мій досвід роботи фахівцем із соціальної роботи показує, що кожне заняття з дітьми — це набагато більше, ніж просто програма чи методика. Це створення крихітного простору довіри, у якому дитина може бути собою, без масок та очікувань. У Центрі життєстійкості ми проводимо інтерактивні заняття, де діти не лише малюють або грають у розвиваючі ігри — вони вчаться артикулювати власні емоції, щиро підтримувати одне одного, уважно слухати і, найголовніше, бути почутими. Часом вони приходять до нас надзвичайно замкнені, насторожені, з видимою напругою в очах. Але варто розпочати спільну гру, щиро запитати: «Як ти сьогодні? Що в тебе на серці?» — і потроху ця внутрішня крига починає танути. Я бачу, як через невимушені ігри, творчі завдання, теплі бесіди поступово народжується справжня довіра. Діти починають жартувати, ділитися особистими історіями, відкрито говорити про свої найглибші страхи, найзаповітніші мрії і навіть про те, що їх справді турбує вдома чи в шкільному колективі. На кожному занятті я завжди повторюю ключове правило: «У нас немає правильних чи неправильних відповідей. Тут найважливіше – як ти відчуваєш». Момент, коли дитина вперше піднімає очі, дивиться на мене і каже: «А можна я скажу?» — для мене завжди стає особливим. Це означає, що вона нарешті повірила – тут, у цьому безпечному просторі, їй дійсно безпечно. Так, наші заняття спрямовані на розвиток, на формування важливих соціальних навичок, на підвищення рівня емоційного інтелекту. Але найголовніше — це про безцінне людське тепло, яке здатне лікувати набагато глибше і ефективніше, ніж будь-які стандартні програми і методики.