Щоранку о 9:00 – загальнонаціональна хвилина мовчання. Хвилина пам’яті та шани, час, коли ми зупиняємось, щоб згадати тих, кого забрала війна. Ми згадуємо мирних жителів, дорослих і дітей, усіх, хто міг би жити, якби не ця жорстока війна. Пам’ятаємо героїв, які віддали свої життя за незалежність, волю та державність України. Вічна слава захисникам і захисницям України! Світла пам’ять невинним жертвам цієї кривавої війни. Шануємо… Пам’ятаємо…

Гонца Руслан Віталійович – ще один герой, чиє ім’я назавжди закарбоване в історії нашої країни. Він народився 15 травня 1997 року в селищі Борщі. Після закінчення Борщівської загальноосвітньої школи у 2012 році, продовжив навчання у Котовському професійному ліцеї, де з 2012 по 2015 рік здобув фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Понад сім років працював у Локомотивному депо, де зарекомендував себе як сумлінний, працьовитий і відповідальний працівник. Руслан був людиною, на яку завжди можна було покластися.

Коли країна опинилася в небезпеці, Руслан Гонца не вагаючись став на її захист. 11 березня 2024 року він приєднався до лав Збройних Сил України, виконавши свій громадянський обов’язок перед державою та українським народом. Він захищав рідну землю, не шкодуючи себе.

На жаль, 5 червня 2025 року Захисник отримав важке поранення – забій головного мозку третього ступеня. Протягом п’яти днів лікарі героїчно боролися за його життя, але дива не сталося. Україна втратила ще одного справжнього Героя, а його родина – найдорожчу людину. Його подвиг назавжди залишиться у наших серцях.

У Руслана залишилися дві маленькі донечки – 7 років та 1 рік і 8 місяців, молода дружина, батьки, брат та сестра. Важко уявити біль втрати, який вони зараз переживають. Вічна пам’ять Герою!