Щоранку о 9:00 Україна схиляє голову в загальнонаціональній хвилині мовчання. Це час глибокої пам’яті та шани до всіх, чиї життя обірвала ця жорстока війна. Ми згадуємо невинних цивільних, дорослих і дітей, які могли б ще жити, але стали жертвами агресії. Ми вшановуємо подвиг тих, хто віддав найцінніше – власні життя – за незалежність, волю та майбутнє нашої держави. Вічна слава нашим захисникам і захисницям! Світла пам’ять невинним жертвам цієї кривавої війни… Шануємо… Пам’ятаємо…

Цей день приносить звістку про загибель ще одного героя – Захарчука Дмитра Євгеновича. Він народився 16 травня 1992 року в селі Мала Кіндратівка, що на Одещині. У 2007 році Дмитро завершив навчання в Петрівській ЗОШ І-ІІ ступенів, здобувши базову середню освіту. Подальші роки, з 2007 по 2010, він провів у Крижопільському професійному будівельному ліцеї, опановуючи будівельну справу.

Після навчання, з 2010 по 2018 роки, Дмитро працював за кордоном, здобуваючи досвід та фінансову стабільність. У 2019 році він знайшов своє покликання на морі, працюючи матросом на рибальському судні. Повернувшись до України, у 2021 році, Дмитро одружився з Вітрук А.В., і в цьому ж році народилася його донька, Захарчук Е.Д., яка стала сенсом його життя.

З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Дмитро без вагань відгукнувся на мобілізаційну повістку. Його бойовий шлях розпочався у 35-й бригаді морської піхоти, де він служив снайпером, демонструючи високу професійність та відвагу. На жаль, 8 вересня 2022 року, під час виконання бойового завдання в селі Костромка, Бериславського району на Херсонщині, життя героя обірвалося. Дмитро Євгенович Захарчук став ще однією жертвою цієї війни, віддавши життя за мирне майбутнє України. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.