Щоранку о 9:00 Україна схиляє голови у хвилині мовчання. Це час глибокої пам’яті та шани, коли ми згадуємо усіх, хто став жертвою російської агресії. Пам’ять про тих, хто віддав своє життя за незалежність, волю та державність України, навіки залишиться в наших серцях. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю невинних жертв кривавої війни.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Бабіна Дмитра Валерійовича, який народився 25 січня 1997 року в селі Бочманівка. Дмитро навчався в Бочманівській школі, а потім здобув професію слюсаря в Подільському професійному ліцеї. Після навчання він працював у локомотивному депо в Подільську. Його життя було сповнене планами та надіями, які обірвала війна.

У 2016 році Дмитро пройшов строкову службу, а в 2019 році, керуючись патріотичними почуттями та бажанням захищати свою країну, він добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Дмитро відважно став на захист рідної землі, вступивши в боротьбу проти російського загарбника.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, Дмитро Валерійович без вагань став на захист своєї країни. Він брав участь у найважчих боях, демонструючи мужність та героїзм. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки: Херсонщину, поблизу Соледару, Новотошківки, Бахмута та Лимана. За проявлену мужність та відвагу Дмитро був нагороджений почесною медаллю «За оборону Бахмута» (наказ №1014 від 17.04.2023 р.).

5 березня 2024 року під час бою з російським ворогом поблизу населеного пункту Терни, що на Донеччині, обірвалося життя Дмитра Валерійовича. Він загинув як герой, віддавши своє життя за свободу України. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті українського народу.

Вічна слава захисникам України! Світла пам’ять героям!