ілюстративне фото з відкритих джерел

Проблема нетверезого водіння залишається однією з найгостріших та найболючіших для українського суспільства. Незважаючи на посилення законодавства, значна кількість водіїв, яких звинувачують у керуванні транспортними засобами в стані сп’яніння, продовжують уникати відповідальності. За останні п’ять років, шокуючі 22% обвинувачених у нетверезому водінні українців змогли уникнути покарання, що підкреслює глибокі прогалини в системі правосуддя.

Нетверезе водіння щороку стає причиною тисяч дорожньо-транспортних пригод. За офіційними даними, лише у 2024 році нетверезі водії спровокували близько тисячі ДТП, у яких загинуло 110 осіб, а понад 1300 отримали травми різного ступеня тяжкості. Ці цифри яскраво демонструють масштаби трагедії та соціальну небезпеку цього явища.

Реклама:

Керування транспортним засобом у стані сп’яніння стабільно входить до числа найпоширеніших адміністративних правопорушень в Україні. Минулого року українські суди розглянули понад 167 тисяч таких справ. Тенденція до зростання кількості підтверджених випадків нетверезого водіння викликає серйозне занепокоєння – за останні шість років їхня кількість збільшилася на 50%. Це свідчить про те, що, попри всі зусилля, проблема не тільки не вирішується, але й продовжує загострюватися.

Ретельний аналіз судових рішень за останні п’ять років показав, що близько 22% осіб, обвинувачених у нетверезому водінні, уникнули як штрафів, так і позбавлення водійських прав. Більше того, під час дослідження було виявлено суддів, які виправдовують буквально сотні таких водіїв, що ставить під сумнів об’єктивність та неупередженість судової системи.

Українське законодавство двічі посилювало покарання за нетверезе водіння за останні десять років – у 2016 та 2021 роках. На сьогодні мінімальне покарання передбачає штраф у розмірі 17 тисяч гривень та обов’язкове позбавлення водійських прав на один рік. Повторне порушення протягом року тягне за собою позбавлення прав на три або навіть десять років. Саме загроза втрати можливості керувати автомобілем спонукає порушників шукати будь-які способи уникнути відповідальності.

Існують дві основні підстави для закриття справ за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП): закінчення терміну розгляду справи (один рік з моменту порушення) або ж відсутність події та складу порушення. Перший спосіб був широко поширений до березня 2021 року, коли терміни розгляду були продовжені з трьох місяців до року. Після цього кількість закритих справ з цієї причини значно скоротилася.

Натомість, протягом останніх чотирьох років, найпопулярнішим варіантом залишається закриття справи через відсутність складу порушення. У таких випадках судді часто приймають рішення про закриття справи через виявлені, на їхню думку, помилки у матеріалах, наданих правоохоронцями. При цьому суб’єктивність рішення судді залишається практично необмеженою, що створює широке поле для маніпуляцій та різних інтерпретацій.

Наприклад, у Сквирі на Київщині один із суддів закрив справу про нетверезе водіння, обґрунтувавши це тим, що надане відео з бодікамери патрульного є копією, а не оригіналом. Водночас, у Жовкві на Львівщині, в аналогічній ситуації, інша суддя оштрафувала водія, врахувавши копію відеозапису як повноцінний доказ. Журналістське розслідування виявило сотні ухвал, де судді приймали копії відеозаписів з бодікамер як належні докази, що підкреслює відсутність єдиної судової практики та довільність у прийнятті рішень.

Абсолютним лідером серед українських суддів за кількістю розглянутих справ за статтею 130 КУпАП є голова одного з районних судів у Дніпрі. За останні п’ять років він розглянув 3644 справи про нетверезе водіння, що в середньому становить три справи на день – удвічі більше, ніж будь-який інший суддя. Цей суддя також відзначається надзвичайною поблажливістю до обвинувачених: за проаналізований період він закрив 3035 справ, що становить понад 83% від усіх розглянутих ним. Його дії викликають серйозні питання щодо об’єктивності та відповідності принципам правосуддя.

На жаль, вплинути на таких суддів досить складно. Хоча скарги на їхні рішення розглядає Вища рада правосуддя, будь-яка особа може подати скаргу, незалежно від її стосунку до справи. ВРП має право навіть звільнити суддю, проте у випадку порушень при розгляді справ про нетверезе водіння, як правило, йдеться лише про попередження чи догану. Також діяльність суддів перевіряє громадська рада доброчесності, але цей процес часто затягується. За словами експертів, ВРП нерідко дозволяє таким суддям піти у “почесну відставку”, що передбачає виплату вихідної допомоги та отримання суддівської пенсії. Це призводить до того, що кошти платників податків, а це понад 5 мільярдів гривень у 2024 році лише на суддівські пенсії, використовуються для утримання тих, хто, можливо, не завжди належним чином виконував свої обов’язки. Ця ситуація підкреслює необхідність глибинних реформ у судовій системі для забезпечення прозорості, об’єктивності та невідворотності покарання за нетверезе водіння.