Кожного року, у третю неділю травня, Україна вшановує пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Ці страшні сторінки історії нагадують нам про криваві злочини минулого, про геноцид, який чинився проти власного народу. Здавалося, що з падінням радянської системи все це назавжди залишилося в минулому, поховане під шарами забуття та каяття. Однак, повномасштабне вторгнення росії принесло з собою відродження давнього жаху, повернувши терор і репресії в сучасне життя. Знову ми стикаємося з катуваннями, розстрілами, фільтраційними таборами та насильницькою депортацією. Величезна кількість українців змушені переживати цей страшний досвід повторно, згадуючи найчорніші сторінки своєї історії. Ми не можемо й не повинні забувати про ці злочини. Не забудемо, не пробачимо – це наш обітниця перед жертвами минулого та майбутнього. Покарання неминуче для кожного, хто чинить звірства на нашій землі, хто сіє смерть і розруху. Ця пам’ять робить нас сильнішими, об’єднує нас у боротьбі за справедливість і свободу. Ми пам’ятаємо минуле, щоб побудувати вільне майбутнє без терору та гніту.