Україна щорічно, у третю неділю травня, вшановує пам’ять мільйонів українців, які стали жертвами політичних репресій. Ця дата – символ болю та скорботи для нашого народу, адже в роки масових репресій та Великого терору, за різними оцінками, загинуло щонайменше 4,4 мільйони людей. Десятки тисяч було розстріляно, а сотні тисяч пройшли через в’язниці, заслання, табори та примусове психіатричне лікування. Політичні репресії торкнулися всіх верств населення України: від науковців і митців до звичайних селян. Радянська влада прагнула приховати свої злочини, перетворюючи місця поховань на режимні об’єкти КГБ, зрівнюючи їх із землею та забороняючи доступ до архівів.

«Великий терор» – це масштабна кампанія масових політичних репресій проти громадян, розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках за ініціативи Й.Сталіна та керівництва СРСР. Її метою було знищення реальних та потенційних політичних опонентів, залякування населення та зміна національної та соціальної структури суспільства. Репресії відбувалися і до 1937 року, і після, зокрема у 1940 році та після війни. Проте саме у 1937-1939 роках політичні репресії досягли свого піку, вразивши величезну кількість родин. У 1937 році ЦК ВКП(б) запропонував створити позасудові органи – «трійки», які вирішували долю людей. Трагічність ситуації полягала в тому, що «трійки» поєднували в собі функції слідства, обвинувачення та суду, а також відповідали за виконання вироків. На слідство по кожній людині «трійка» мала лише 10 діб. Участь адвоката, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалися. Вирок часто виконувався одразу після винесення.

Найбільшим похованням жертв сталінських політичних репресій в Україні є «Биківнянські могили». Таємна спецділянка НКВС УРСР у Биківні була одним із найсекретніших об’єктів СРСР, де впродовж 1937-1941 років відбувалися таємні поховання жертв масових політичних репресій, розстріляних і закатованих у київських в’язницях. Фактична площа об’єкта становила 5,3 га. Територію обгородили високим дерев’яним парканом, за яким збудували спостережну вежу та будинок, встановили цілодобову озброєну охорону. Вантажівки ГАЗ-АА («полуторки») ночами привозили тіла розстріляних на спецділянку. Тіла скидали у заздалегідь підготовлені ями, присипали вапном та ґрунтом. Для приховування призначення спецділянки була вигадана легенда про артилерійський склад, що було вдалим, оскільки до 1923 року в цій місцевості знаходився артилерійський полігон київського казенного заводу «Арсенал».

Трагедія Биківні стоїть в одному ряду зі злочинами, як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл. Сьогодні встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян із Биківнянського поховання жертв сталінських репресій. Серед жертв Великого терору в Биківнянському лісі – письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших.

На жаль, українська історія має чимало трагічних сторінок. Але це пекельне полум’я загартувало українську націю. Драматичні події, які пережив і, на жаль, переживає український народ, показують, що насильство і тоталітаризм ніколи не приносять добра. Ми згадуємо минуле, щоб не допустити подібного в майбутньому, і завжди будемо пам’ятати про ті жорстокі часи та людей, які пережили страшні роки репресій і диктатури, щоб сьогодні відстоювати та розбудовувати демократичну державу, де кожен громадянин почуватиметься гідно і вільно.

Вічна слава і вічна пам’ять жертвам політичних репресій!