20 червня щороку світ відзначає Всесвітній день біженців – день, присвячений людям, які були змушені покинути свої домівки, рятуючись від війни, переслідувань або насильства. Цей день є нагадуванням про стійкість, мужність та рішучість мільйонів біженців у всьому світі, які прагнуть відновити своє життя у безпечному середовищі. Він також підкреслює глобальну потребу у міжнародній солідарності та підтримці для біженців.Історія цього важливого дня розпочалася у грудні 2000 року, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй офіційно встановила Всесвітній день біженців. Вперше його відзначили у 2001 році, що збіглося з 50-ю річницею ухвалення Конвенції ООН про статус біженців 1951 року – ключового міжнародного документа, що визначає права біженців та обов’язки держав щодо їх захисту.Сучасна статистика вражає. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), станом на 2024 рік, понад 120 мільйонів осіб були вимушені залишити свої домівки. Ці люди стали переміщеними особами через різноманітні конфлікти, переслідування та масові порушення прав людини. Примітно, що більше половини всіх цих переміщених осіб – це діти, чиї життя були зруйновані через обставини, на які вони не мали жодного впливу. Кожна така людина – це не просто цифра у звіті. Це особиста трагедія, життя, що розділилося на «до» та «після», доля, яка гостро потребує співчуття, безумовного захисту та колективної міжнародної солідарності для переміщених осіб.Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну 24 лютого 2022 року спровокувало найбільше масове переміщення населення у світі з часів Другої світової війни. Мільйони українців були змушені шукати притулок за кордоном або переміщатися в межах власної країни. За оцінками УВКБ ООН, станом на червень 2024 року, понад 6 мільйонів українських біженців залишаються за межами України, переважно у країнах Європейського Союзу. Ще понад 3,5 мільйона осіб є внутрішньо переміщеними в межах України, шукаючи безпеку подалі від зони бойових дій.Найбільші спільноти українських біженців знайшли прихисток у Польщі, Німеччині, Чехії, Італії, Іспанії та Канаді. Ці країни відіграли ключову роль у наданні тимчасового захисту, житла, доступу до медичної допомоги та освіти для тих, хто цього потребує. Значна частина українських біженців – це жінки, діти та літні люди. Багато з них залишили не лише свої домівки, а й родини, улюблені професії – усе, що складало їхнє звичне життя та визначало їхню ідентичність. Психологічні травми, що є наслідком пережитого, невизначеність щодо майбутнього, а також складний процес адаптації до абсолютно нового культурного та соціального середовища – ці виклики стали невід’ємною частиною щоденної реальності для мільйонів переміщених осіб.Незважаючи на значні обсяги міжнародної допомоги біженцям, питання їхньої повноцінної інтеграції у нове суспільство залишається надзвичайно складним. Цей процес вимагає спільних зусиль не лише з боку держав та міжнародних організацій, а й від усього суспільства, місцевих громад, волонтерських рухів та приватного бізнесу. УВКБ ООН постійно наголошує на тому, що біженці не обирають долю вигнанців; вони рятуються від смертельної небезпеки та насильства. Замість дискримінації чи відторгнення, ці люди потребують прийняття, глибокого розуміння та всебічної допомоги біженцям. Саме у цьому пролягає справжній гуманізм, на якому ґрунтується міжнародне право та вся система захисту прав людини.Всесвітній день біженців – це не просто чергова дата у календарному році. Це потужне нагадування про безцінність людського життя, про невід’ємне право кожної людини на безпеку та гідність, незалежно від її національності, раси чи місця народження. Для українців, які сьогодні опинилися у статусі біженців, цей день має особливо глибоке значення – це день виявлення солідарності, підвищення видимості їхніх проблем та, головне, день незламної надії на якнайшвидше повернення додому, у мирну та незалежну Україну.