Щороку 22 червня український народ у глибокій скорботі вшановує світлу пам’ять мільйонів своїх синів і дочок, життя яких обірвала найжахливіша трагедія XX століття – Друга світова війна. Це особливий день скорботи і вшанування всіх, хто загинув, хто пройшов через невимовні страждання і хто зробив усе можливе для захисту своєї землі. Війна увірвалась в кожну українську домівку, залишивши по собі біль, розруху та непоправні втрати. Кривава лінія пройшла через кожну долю, змінюючи життя поколінь, накладаючи глибокий відбиток на національну свідомість.Україна, бувши однією з країн, що найбільше постраждали, стала епіцентром жорстоких боїв і окупації, зазнавши неймовірних руйнувань і колосальних людських втрат. Мільйони українців були мобілізовані до лав армій, що боролися проти агресора, демонструючи незламну мужність і патріотизм. Ще мільйони стали безневинними жертвами війни – були розстріляні, закатовані, загинули від голоду, хвороб та внаслідок жорстокої політики окупаційних режимів. Кожен населений пункт на українській землі так чи інакше відчув на собі жах тієї боротьби. Ми пам’ятаємо про кожен подвиг і про кожну втрату, адже це є невід’ємною частиною нашої національної історії України, яка формує нас як націю, дає нам уроки стійкості та незламності.Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв велику перемогу в тій жахливій Другій світовій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Це не просто данина минулому, це життєво важливий урок для сьогодення і майбутнього. Пам’ять про ті події має стати запорукою того, що подібні трагедії ніколи не повторяться. Молоде покоління повинно знати про ціну миру і свободи, про те, якими страшними були наслідки агресії та нетерпимості. Вони повинні розуміти важливість толерантності та взаємоповаги між народами, щоб не допустити нових конфліктів.День скорботи 22 червня нагадує нам про важливість єдності, мужності та стійкості духу. Це нагода знову згадати імена героїв, які віддали своє життя за майбутнє, вшанувати пам’ять невинних жертв, переосмислити уроки історії. Ми повинні передавати ці знання нащадкам, щоб вони розуміли важливість миру та запобігання будь-яким проявам агресії та насильства. Це наш спільний внесок у збереження історичної пам’яті для майбутніх поколінь, щоб трагедії минулого ніколи не були забуті. Це наша відповідальність перед мільйонами загиблих, щоб їхня жертва не була марною.З повагою, Василівський сільський голова, Петро БОЙЧЕВ. Їхній подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять загиблим і вічна шана героям, які боронили нашу землю і принесли мир. Ми пам’ятаємо, ми сумуємо.