Щороку 22 червня Україна та її народ вшановують пам’ять мільйонів жертв Другої світової війни, що стала однією з найстрашніших трагедій в історії людства. Цей день, відомий як День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, навіки закарбований у серцях українців як символ глибокого болю, невимовних втрат та незламності духу. Саме тоді, у далекому 1941 році, почалася жорстока окупація українських земель, яка принесла незліченні страждання, руйнування та мільйони загублених життів. Ця дата є нагадуванням про жахливі події Другої світової війни. Ми зобов’язані передавати знання про цю війну з покоління в покоління.

Ми пам’ятаємо про ті трагічні сторінки нашої історії, які ніколи не повинні бути забуті. Це роки окупації, коли український народ пережив голод, репресії, примусові роботи та пекло концтаборів. Це зруйновані до фундаменту міста й села, понівечені долі мільйонів родин, які втратили своїх близьких. Кожна українська родина, так чи інакше, відчула на собі жахливі наслідки тієї війни. Ми згадуємо про невинних мирних жителів, які загинули під бомбардуваннями, були розстріляні або померли від голоду та хвороб. Пам’ять про них – наш священний обов’язок, що живить нашу національну свідомість.

Водночас, цей день є нагодою згадати про безприкладний героїзм українців і незламність духу тих, хто став на захист рідної землі. Мільйони українців пішли на фронт, боролися в підпіллі, працювали в тилу, наближаючи Велику Перемогу. Їхня відвага, самопожертва та стійкість дозволили Україні вистояти у цій кровопролитній боротьбі Другої світової війни. Вони пережили найжахливіші випробування, але зберегли віру у свободу та справедливість. Саме завдяки їхній жертовності, післявоєнний український народ зміг відродити свою країну з попелу, відбудувати зруйновані міста та села, відновити економіку та культурне життя. Це стало важливим етапом у новій історії України, демонструючи її витривалість.

Цього дня, 22 червня, ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за мир і свободу. Особливо важливо пам’ятати про це зараз, коли Україна знову бореться за свою незалежність та територіальну цілісність. Урочисті заходи, що проводяться, зокрема, у Солонянській територіальній громаді та по всій Україні, є свідченням нашої поваги та вдячності. Наш священний обов’язок – зберігати пам’ять про полеглих воїнів і мирних жителів, чиє життя обірвала Друга світова війна. Ця пам’ять має стати застереженням для майбутніх поколінь, запобігаючи новим трагедіям.

Ми зобов’язані передавати історію цієї війни, її уроки та її наслідки, нашим дітям та онукам, щоб вони розуміли ціну миру і ніколи не дозволили повторення подібних трагедій. Адже пам’ять – це не лише данина минулому, це фундамент нашого майбутнього, гарантія того, що жахи війни ніколи не повторяться. Кожен з нас має пам’ятати про мільйони загублених життів, про біль і страждання, щоб ціна миру завжди була усвідомленою. Трагічні сторінки цієї епохи повинні слугувати постійним нагадуванням про те, наскільки важливим є мирне співіснування.

Пам’ятаємо. Шануємо. Ніколи знову.

#Солонянськка_ТГ