Щороку, 22 червня, Україна відзначає одну з найтрагічніших дат своєї історії – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цей день є глибоким нагадуванням про події 1941 року, коли нацистська Німеччина підступно розпочала широкомасштабне вторгнення на територію тодішнього Радянського Союзу. Саме українські землі зазнали одного з найсильніших ударів, що призвело до небачених руйнувань та величезних людських втрат. Друга світова війна забрала мільйони життів наших співвітчизників, перетворила процвітаючі міста й села на руїни та назавжди скалічила долі цілих поколінь. Це була жахлива трагедія, яка залишила глибокий слід у пам’яті кожного українця. Цей День скорботи об’єднує нас у шані до всіх, хто поклав своє життя за свободу.Надзвичайно важливо зберегти історичну пам’ять про ці події, щоб майбутні покоління розуміли справжню ціну миру та не допустили повторення подібних жахіть. Ми пам’ятаємо про кожен населений пункт, що був знищений, про кожну родину, яка зазнала непоправних втрат, і про кожного героя, що протистояв злу.Цього дня ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув на полях боїв, хто був закатований в окупації, хто страждав у концтаборах, хто, не шкодуючи власного життя, боровся за мир і свободу. Хвилина мовчання стає символом нашої поваги та вдячності тим, хто віддав найцінніше заради майбутнього. Це нагадування про ціну миру і про необхідність пам’ятати уроки історії, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.Проте, сьогодні День скорботи набуває нового, гіркого значення. Вже понад десять років Україна знову стоїть на захисті своєї незалежності та територіальної цілісності, але тепер від жорстокої російської агресії. Повномасштабне вторгнення, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, стало новим, не менш болючим випробуванням для нашого народу. Знову гинуть військові, захищаючи кожен клаптик рідної землі, і мирні мешканці, що стають жертвами нещадних обстрілів. Знову ллються сльози матерів і батьків, знову мільйони українців змушені евакуюватися, рятуючись від окупації та руйнувань – усе це, здавалося б, залишилось у страшному минулому. Ця війна є продовженням боротьби за існування української нації.У цей День скорботи ми вшановуємо не лише пам’ять тих, хто загинув під час Другої світової війни, а й усіх сучасних Героїв, які щодня віддають своє життя за нашу свободу. Вони борються за право жити на своїй землі, говорити рідною мовою, самостійно обирати своє майбутнє та європейський шлях розвитку. Їхній подвиг є свідченням незламності духу українського народу, його здатності до самопожертви та відданості своїй Вітчизні. Ми пам’ятаємо кожного, хто став на захист Батьківщини, і розуміємо, що їхній внесок у нашу перемогу є безцінним.Ми схиляємо голови перед усіма, хто постраждав від війни – як тоді, так і тепер. Їхні жертви не будуть забуті. Ми пам’ятаємо кожне втрачене життя, кожну скалічену долю. Шануємо пам’ять кожного полеглого. І твердо віримо в нашу Перемогу, яка неодмінно настане.Слава Україні! Героям слава!