Щороку 30 липня світ відзначає Всесвітній день протидії торгівлі людьми. Ця дата, запроваджена Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році, має на меті підвищення обізнаності про цю глобальну проблему та привернення уваги до тяжкого становища мільйонів людей, які постраждали від торгівлі людьми. Мета – заохотити активну допомогу та протидію цьому злочину.

Проблема торгівлі людьми залишається надзвичайно актуальною, а співпраця громадських організацій та державних установ у сфері реінтеграції постраждалих є критично важливою. Торгівля людьми – це один із найсерйозніших злочинів проти людства, який має глибокі економічні, соціальні, педагогічні та психологічні причини.

Незважаючи на зусилля держави у боротьбі з цим явищем, проблема торгівлі людьми залишається гострою і демонструє стійкі тенденції до поширення. Злочин цей, зазвичай, прихований. Його жертви часто уникають розповідей про пережиті жахіття. Хоча постраждалим жінкам психологічно дещо легше говорити про свій досвід, кількість постраждалих чоловіків зростає, але вони частіше соромляться звертатися до спеціалізованих служб. Вікових обмежень для жертв торгівлі людьми не існує: від дітей до літніх людей можуть втягувати у жебрацтво чи інші форми експлуатації.

Поняття «торгівля людьми» еволюціонувало. Якщо раніше воно переважно асоціювалося із сексуальним рабством, то сьогодні охоплює широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів. Чоловіків експлуатують у будівництві, шахтарстві, сільському господарстві; жінок – як домогосподарок, швачок, помічниць на кухні. Дітей найчастіше використовують у жебрацтві, як дешеву робочу силу на некваліфікованих роботах або для розповсюдження наркотиків серед підлітків.

Типовий сценарій злочину починається з пропозицій привабливого працевлаштування. Потенційні жертви дізнаються про справжні умови лише після прибуття на місце призначення, коли в них забирають паспорти, застосовують фізичне та психічне насильство. Їх змушують відпрацьовувати витрати на документи, візи та проїзд. Надалі залежність жертви посилюється через сфабриковані борги, що включають витрати роботодавця на незаконне проживання, харчування та продовження перебування в країні за підробленими візами. Таким чином, людина потрапляє у боргову кабалу, яка постійно зростає, доповнюючись надуманими штрафами та іншими платежами.

Важливо зазначити, що торгівля людьми може відбуватися і без перетину державних кордонів. Існує значна кількість випадків «внутрішньої» торгівлі, коли людей переміщують між регіонами однієї країни.

Стаття 149 Кримінального кодексу України визначає: «Торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років». Експлуатація людини включає всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю, рабство, підневільний стан, боргову кабалу, вилучення органів, проведення досліджень без згоди, усиновлення з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність та використання у збройних конфліктах.

Торгівля людьми є глобальним явищем, що не визнає кордонів і пристосовується як до бідності, так і до розкоші. Боротьба з цим злочином та порушенням прав людини вимагає об’єднання зусиль міжнародної спільноти та кожної країни.

Урядова «гаряча лінія»
1547

Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів
(працює на базі Представництва міжнародної організації з міграції в Україні)
0 800 505 501 дзвінки в межах України безкоштовні
527 безкоштовно для абонентів МТС, Київстар, life:)