Щороку 8 березня в українському суспільстві розгортається дискусія щодо доцільності відзначення Міжнародного жіночого дня як державного свята. Ця тема знову стає актуальною, адже триває процес переосмислення минулого та формування національної ідентичності. Дискусії навколо 8 березня демонструють потребу у реформуванні державного календаря свят та памʼятних днів, щоб позбутися радянського впливу.

Постійне обговорення цього питання підкреслює необхідність глибших змін. Україна прагне відійти від радянської спадщини, що торкається різних сфер життя, зокрема, й святкування пам’ятних дат. Повномасштабне вторгнення росії посилило суспільний запит на подолання радянських і імперських наративів.

Реформа державного календаря має бути комплексною. Вона впливає на кожного громадянина, тому врахування соціальних, релігійних та історичних аспектів є критичним. Необхідно переглянути фундаментальні речі, що стосуються національної пам’яті та традицій. Щодо 8 березня, то, незважаючи на його входження в «канон свят радянської людини», спочатку це свято не мало відношення до СРСР. Його коріння пов’язане з боротьбою жінок за свої права, що було закріплено в резолюції ООН 1977 року.

У Радянському Союзі свято поступово перетворилося на «свято весни й краси», що вихолостило його справжній зміст. В умовах тоталітарного режиму не було місця для реальної боротьби за права людини. Саме тому важливо відійти від радянської традиції святкування 8 березня як «свята весни й краси». Натомість, важливо переосмислити значення цього дня, зважаючи на його історичний контекст та міжнародний досвід.

Важливо пам’ятати, що 8 березня – це не просто день квітів та подарунків, а нагода згадати про боротьбу жінок за рівні права та можливості. Переосмислення цього свята може стати індикатором того, наскільки успішно українське суспільство долає спадок минулого. Важливо використовувати інструменти переосмислення, щоб відновити первісний зміст, спотворений радянською пропагандою. Україна має власний шлях до визначення своїх свят та пам’ятних днів.

Оновлення календаря свят є важливим кроком на шляху до самоідентифікації та зміцнення національної свідомості.

Щороку 8 березня в українському суспільстві загострюється дискусія навколо того, чи потрібно залишати Міжнародний жіночий день офіційним державним вихідним, чи таку норму варто скасувати.

Постійне повернення до цієї дискусії є індикатором ширшої необхідності – реформи державного календаря свят і памʼятних днів загалом. Зокрема, ми потребуємо остаточного відходу від радянської спадщини та підходів у цій сфері.

Повномасштабне російське вторгнення посилило запит з боку суспільства на роботу з радянською й російською імперською спадщинами в різних публічних площинах та їх осмислене подолання.

Водночас реформа державного календаря не може бути поверхневою. Вона торкається життя кожного громадянина, тож неможлива без комплексного та всебічного підходу. У запровадженні змін ми повинні брати до уваги як фундаментальні речі, які стосуються національної памʼяті, так і соціальні та релігійні аспекти.

Щодо 8 березня, то хоча ця дата увійшла у своєрідний «канон свят радянської людини», до появи Міжнародного дня боротьби за права жінок та міжнародний мир СРСР не мав жодного стосунку. Тому первинно це не комуністичне і не радянське свято. Фундаментально воно повʼязане з боротьбою жінок за свої права – виборчі, трудові тощо, та закладене в резолюції ООН від 1977 року.

У Радянському Союзі день, повʼязаний із боротьбою за права жінок, поступово трансформувався у «свято весни й краси». Вихолощення суті цього дня в СРСР було цілком закономірним, адже в тоталітарній країні не йшлося про реальну й послідовну боротьбу за права людини.

Вочевидь, навіть із погляду походження цієї дати, а також контексту, в якому вона відзначається у світі, нелогічно продовжувати 8 березня радянську й пострадянську традицію «свята весни й краси». У той же час, цей день може стати індикатором, чи можемо ми як суспільство, долаючи радянську спадщину, використовувати інструменти переосмислення, відновлення первісних змістів того, що було вихолощено та спотворено в радянський час.