Питання про можливу поразку України перестало бути гіпотетичним і вимагає негайної, рішучої відповіді від світової спільноти. Попри щоденний тиск значно потужнішого ворога, українська армія демонструє дивовижну стійкість, захищаючи свої позиції. Проте, ця виняткова стійкість часто сприймається як належне, тоді як реальна ситуація на полі бою загострюється. Посилення російської агресії, що проявляється в майже щоденних атаках дронами та ракетами на українські міста, супроводжується помітним зменшенням міжнародної допомоги.

Солдати на передовій перебувають на межі виснаження, а ресурси, необхідні для оборони, критично вичерпуються. Сценарій, що ще недавно здавався немислимим, тепер звучить цілком реально: що станеться, якщо Україна не зможе встояти? Такий розвиток подій стане стратегічним провалом для Заходу, який матиме катастрофічні наслідки не лише для Європи та трансатлантичного альянсу, але й для всієї системи міжнародного права. Забезпечення стабільної та повноцінної підтримки України є ключовим для уникнення цього глобального краху.

Вже зараз Україна відчуває гострий дефіцит боєприпасів, засобів протиповітряної оборони та людських ресурсів. Хоча тактичні успіхи, такі як удари по ворожих об’єктах у прикордонних областях або знищення стратегічних літаків на території агресора, демонструють високу ефективність українських сил, вони не змінюють загального дисбалансу сил. Західна допомога Україні, що є життєво необхідною, часто надходить із затримками, або її обсяги виявляються недостатніми для ефективного протистояння повномасштабній агресії.

На міжнародній арені Київ дедалі частіше залишається на самоті. Російська Федерація, на відміну від західних країн, зуміла консолідувати довкола себе власну коаліцію, до якої входять Китай, Іран, Північна Корея та інші союзники. Цей консолідований фронт дозволяє агресору поповнювати запаси озброєння та отримувати політичну підтримку. Натомість, західний табір виглядає розрізненим та нездатним до швидких і скоординованих дій. Навіть гучні заяви про солідарність з боку європейських лідерів поки що не підкріплені достатніми реальними кроками. Основною причиною такої ситуації є нестача озброєння та значна залежність європейських країн від підтримки Сполучених Штатів.

У цьому контексті роль США стає вирішальною. Проте, позиція деяких американських політичних діячів, попри їхні публічні виступи, залишається неоднозначною. Існує побоювання, що окремі впливові фігури можуть внутрішньо симпатизувати агресору, адже авторитарні лідери часто тяжіють до “сили” та одноосібної влади. Російське керівництво розраховує на те, що зможе виснажити Україну та дочекається повного занепаду західної підтримки, щоб здобути перемогу на своїх умовах. Такий сценарій став би трагедією для демократичного світу.

Щоб запобігти цьому катастрофічному сценарію, необхідно значно посилити підтримку України. Країни-члени НАТО мають розглянути можливість введення забороненої для польотів зони над неокупованими територіями України, а також здійснювати перехоплення ворожих ракет та дронів. Це дозволить захистити цивільне населення та критичну інфраструктуру, а також зменшити тиск на українську протиповітряну оборону.

Крім того, США та Європейський Союз повинні негайно посилити економічний тиск на агресора. Це включає запровадження нових, більш жорстких санкцій проти російської нафти та газу, а також повну конфіскацію заморожених російських активів. Ці кошти можуть бути спрямовані на відновлення України та посилення її обороноздатності, що є критично важливим для її виживання.

На горизонті маячать два потенційні сценарії: або затяжна, “сіра” війна, яка виснажуватиме всі сторони, або ж поразка України та заморожений конфлікт на умовах Кремля. Обидва ці сценарії загрожують перетворити Європу на арену постійного протистояння та нестабільності, підриваючи десятиліттями вибудований мирний порядок. Саме тому підтримка України є не просто актом солідарності, а стратегічною необхідністю для всієї західної цивілізації. Адже падіння має спіткати не Україну, а режим, що розв’язав цю війну.

Раніше вже зазначалося, що у випадку відсутності належної підтримки, Україні доведеться розглядати важкі компроміси щодо своїх територій, що є вкрай небажаним сценарієм.