В умовах великої війни питання відновлення та модернізації національної інфраструктури набуває першочергового значення. Однак, Україна досі послуговується нормами будівельного законодавства, що базуються на застарілих підходах радянського зразка. Це створює низку системних проблем, які негативно впливають на ефективність будівельної галузі, інвестиційну привабливість та готовність іноземного бізнесу брати участь у відновленні країни.

Головна проблема – невідповідність ринковим умовам. Вартість будівництва розраховується не за одиницю виконаної роботи (наприклад, кілометр дороги чи квадратний метр покриття), а за вартість окремих елементів: нормативно визначену заробітну плату, розрахункову кількість працівників, кошторисну вартість окремих будівельних матеріалів тощо.

Ба більше, ці ресурсні кошторисні норми часто суттєво відрізняються від реальних цін на матеріали, техніку та людські ресурси.

Такий стан справ фактично закриває вітчизняний ринок для іноземних компаній, які виявили готовність брати участь у відновленні України. Вони прагнуть працювати за прозорими правилами, але українські норми є забюрократизованими, складними та не відповідають підходам, що застосовуються в бізнесі ЄС.

Практика правоохоронних органів щодо вибіркового аналізу вартості окремих матеріалів чи робіт, а не вартості виконаної одиниці роботи, призводить до того, що кожна бюджетна закупівля може потенційно закінчуватися кримінальним провадженням.

Цинічними є випадки відкриття кримінального провадження одразу після укладення угоди, ще до актування та оплати робіт. Правоохоронців не зупиняють ані виконання робіт в межах кошторисної вартості, підтвердженої експертизою, ані виконання робіт в межах договірної ціни, сформованої за результатами закупівлі.

Для наочності: якщо проєктно-кошторисна документація (ПКД), що підтверджена експертизою, становить 10 млн грн, а за результатами тендеру договірну вартість встановили на рівні 9 млн грн, але підрядник закупив матеріали по 350 грн замість 200 грн, визначених розцінками, то замовник і підрядник вважаються “злочинцями”.

Кошторисна вартість проєкту та договірна ціна за тендером не мають значення. За такого підходу майже кожне будівництво в Україні можна вважати корупційним. Замовнику та підряднику нічого не залишається, як “домовлятися” з правоохоронними органами.

За таких умов не тільки іноземний бізнес відмовиться брати участь у відновленні, а й український поступово відмовиться працювати з державними замовниками.

Ще одна велика проблема – чинна система визначення кошторисної заробітної плати в будівництві, яка базується на нормативних показниках, що не відображають реальної ситуації на ринку праці. Через це розмір зарплати в проєктно-кошторисній документації значно нижчий за фактичний.

Як наслідок, підрядники змушені “витягувати” гроші на реальну заробітну плату працівникам за рахунок завищення вартості окремих матеріалів або зазнавати збитків. Така система ставить підрядника перед вибором: кримінал чи банкрутство.

Окрім того, методика розрахунку кошторисної заробітної плати ставить у дискримінаційні умови та унеможливлює бронювання працівників суб’єктів господарювання, які виконують роботи виключно за бюджетні кошти. Наприклад, кошторисна заробітна плата для Львівської області на 2025 рік становить 18570 грн. А постанова уряду визначає мінімальну для можливості бронювання заробітну плату по країні 20 тис. грн. Як бронювати, коли одне суперечить іншому?

Розрахунок заробітної плати взагалі не враховує сучасні реалії – дефіцит кваліфікованих кадрів та можливість залучення фахівців для виконання робіт у прифронтових регіонах, де оплата праці може суттєво перевищувати ринкові показники “тилових” областей.

Наприклад, у 2024 році рівень кошторисної заробітної плати для будівельних робіт встановили на рівні 13750 грн/міс. Натомість реальна середня зарплата кваліфікованого будівельника становила 22000–25000 грн/міс., а у великих містах та прифронтових регіонах – 25000–35000 грн/міс. Отже, кошторисні та реальні зарплати можуть відрізнятися вдвічі, а то й втричі. При залученні 50 працівників на три місяці будівництва виконавець робіт змушений буде витратити на заробітну плату додаткові 1,7 млн грн, які у кошторисі не враховані.

Розбіжності між кошторисними розцінками та реальними цінами в Україні є системними та регулярними. Вони виникають практично на всіх етапах будівництва.

Вартість матеріалів та робіт визначається за нормативними збірниками, які часто не оновлюються своєчасно. Наприклад, робота одноковшового дизельного екскаватора на пневмоходу за державними нормами становить 458,7 грн/год без ПДВ, а ринкова вартість – близько 1200 грн/год без ПДВ. Вартість роботи бульдозера за державними нормами – 487,71 грн/год, а ринкова – близько 1700 грн/год. Це призводить до суттєвих розбіжностей між кошторисною та фактичною ціною.

Ще одним прикладом некоректного державного регулювання є наявність розцінок на перевезення матеріалів будівництва виключно на 80 км. Для актування додаткового маршруту потрібне додаткове обґрунтування. Аналогічна ситуація з мобілізацією/демобілізацією техніки на будівельний майданчик, що особливо недоцільно в умовах війни, коли бізнес з тилових областей активно долучається до виконання робіт у прифронтових регіонах.

Також, у кошторисних нормах не враховані коефіцієнти на понаднормову роботу. Якщо термін будівництва об’єкта згідно проєкту організації будівництва складає 10 місяців, а замовнику необхідно побудувати його за шість місяців (не порушуючи якості робіт), необхідно врахувати в кошторисі доплату за понаднормову роботу. Однак чинні норми не передбачають такої можливості. Таким чином, залучення більшої кількості людей та техніки для скорочення часу будівництва є фактично прямими збитками підрядника.

Висока кількість інструкцій та поправок ускладнює роботу навіть для українських спеціалістів. Міжнародні партнери, іноземні компанії, що працюють за FIDIC, Eurocodes або іншими міжнародними стандартами, не можуть інтегрувати українські кошториси у свої системи. Це знижує інтерес міжнародних підрядників до роботи в Україні.

З метою усунення цих проблем та створення сучасної системи управління кошторисними процесами у будівництві потрібно відмовитись від застарілих кошторисних норм на основі цінових показників Держстату. Натомість слід запровадити міжнародні стандарти на основі ринкових підходів у ціноутворенні, де в основі – вартість одиниці виконаної роботи.

Реформа системи кошторисних норм не те, що назріла, а давно перезріла. Профільні міністерства мали б розробити дорожню карту поступового переходу від нормативного до ринкового ціноутворення, адаптувати міжнародні стандарти у процеси кошторисування та актування виконаних робіт. Ми вже маємо позитивний досвід змін у галузі – ліквідація корумпованої ДАБІ. Адже лише об’єднавшись, бізнес та влада можуть змінювати правила гри. Крім того, завдяки чітким нормам галузь зможе перестати бути постійним джерелом доходів для правоохоронних органів. Адже лише прозоре та чесне будівництво зможе стати міцним фундаментом відбудови України.