Сказ залишається унікальним і надзвичайно небезпечним вірусним захворюванням, що практично завжди призводить до летального результату після появи клінічних симптомів. Rabies lyssavirus – це РНК-вірус з родини Rhabdoviridae, що володіє винятковою нейротропністю, тобто здатен вражати нервові клітини, а також уміло уникати імунної системи людини протягом тривалого інкубаційного періоду. Його підступна стратегія полягає в мовчазній інфільтрації нервової системи, за якою слідує стрімке та незворотне ураження центральних відділів головного мозку. Розуміння механізму дії вірусу сказу є ключовим для усвідомлення важливості своєчасної профілактики. Розглянемо, як саме вірус сказу діє у тілі людини, починаючи з моменту зараження – по днях, поетапно.День 0 – момент зараженняЗараження на сказ найчастіше відбувається через укус інфікованої тварини. Основними переносниками вірусу сказу є дикі та домашні тварини, такі як собаки, коти, лисиці, вовки, єнотовидні собаки, кажани, скунси, єноти, бобри, борсуки, куниці та койоти. У слині хворої тварини міститься висока концентрація Rabies lyssavirus. Після укусу вірус потрапляє в м’які тканини, зазвичай у м’язову. Важливою особливістю Rabies lyssavirus є те, що він не проникає безпосередньо у кров, що робить його майже невидимим для імунної системи організму на початкових етапах розвитку інфекції сказу.День 1-7 – локальна реплікація і проникнення в нервову тканинуПісля проникнення в м’язову тканину вірус сказу починає свою первинну реплікацію саме в місці інфекції. Однак його головна і єдина мета — якомога швидше знайти нервове закінчення. Завдяки рецепторам до ацетилхоліну (наприклад, нікотиновим рецепторам на м’язових синапсах) вірус приєднується до мембран нейронів і проникає всередину аксона. Слід підкреслити: жодна інша тканина, крім нервової, не цікавить вірус сказу. Він не розмножується у лімфатичній чи кровоносній системі, що дозволяє йому залишатися «невидимим агентом», уникаючи раннього виявлення та імунної відповіді, що робить діагностику сказу до появи симптомів майже неможливою.День 7-30+ – ретроградний транспорт до мозкуНа цьому етапі починається повільний, але систематичний рух вірусу сказу по периферичних нервах безпосередньо до центральної нервової системи (ЦНС). Цей унікальний процес називається ретроградним аксоплазматичним транспортом. Вірус рухається «вгору» по нейронах, використовуючи моторні білки (переважно динеїн) уздовж мікротрубочок аксонів. Швидкість цього руху варіюється від 10 до 100 мм на добу. Важливо пам’ятати: чим ближче місце укусу до головного мозку, тим коротшим буде інкубаційний період сказу, оскільки вірусу потрібно менше часу для досягнення ЦНС.День 30-90 (іноді до 1 року) – безсимптомна фазаНа цій стадії вірус досягає спинного, а потім і головного мозку. Протягом усього цього періоду людина не відчуває жодних симптомів, здається абсолютно здоровою. Проте, у мозку вірус починає масово реплікуватися в таких ключових ділянках, як гіпокамп, стовбур мозку, таламус, а також в області амігдали, що відповідає за регуляцію емоцій, зокрема страху та агресії. Це підкреслює підступність захворювання сказом.Перші клінічні симптоми (приблизно день 60-90)Поява перших симптомів сказу свідчить про те, що вірус вже активно розмножується у головному мозку. Початкові прояви можуть бути неспецифічними: підвищення температури тіла, сильний головний біль, поколювання або біль у місці укусу, загальна дратівливість, апатія. На цьому етапі хвороба часто схожа на інші вірусні інфекції, що ускладнює своєчасну діагностику сказу.Розгорнуті симптоми: енцефаліт та гідрофобіяУ переважної більшості пацієнтів (80–90%) розвивається енцефалітична форма сказу. Вона характеризується яскраво вираженим психомоторним збудженням, сильною агресивністю, галюцинаціями, м’язовими спазмами та судомами. Найвідоміший симптом – гідрофобія (водобоязнь) – не має психологічної природи, як багато хто вважає. Вона зумовлена болісними спазмами глоткових і дихальних м’язів при спробі ковтнути воду. Пацієнт дуже хоче пити, але кожна спроба зробити ковток викликає жорсткий ларингоспазм і напад паніки. Навіть звук чи вигляд води може провокувати нові судоми. Це є результатом ураження ядра блукаючого нерва (nucleus ambiguus) і моторних центрів у стовбурі мозку, що є типовим для сказу.Фінальна стадія — параліч, кома, смертьПісля короткого періоду збудження, який зазвичай триває 2–5 днів, настає паралітична фаза. Вона супроводжується втратою тонусу м’язів, гіпотонією кінцівок, аритміями та пригніченням дихального центру. Смерть, на жаль, настає від зупинки дихання або серцевої недостатності. Це підкреслює, наскільки фатальним є сказ без своєчасної профілактики.Чому лікування неефективне після появи симптомів?Коли клінічні симптоми сказу вже проявилися, вірус повністю проник у центральну нервову систему. У ЦНС дія імунної системи є мінімальною через існування гематоенцефалічного бар’єру, який захищає мозок, але водночас не дозволяє імунним клітинам та антитілам ефективно боротися з вірусом. Навіть введення антитіл або вакцини на цій стадії вже не зупиняє поширення вірусу по нейронах. Летальність у клінічній фазі сказу становить понад 99,9%.Висновок: вірус сказу, який діє “мовчки”Сказ є яскравим прикладом патогену з винятковою нейробіологічною стратегією. Він не атакує стрімко, не викликає імунної бурі, не розноситься по кровотоку. Його тактика — це підступна інфільтрація нервової системи до самого центру керування тілом — головного мозку. Саме тому успішність профілактики сказу повністю залежить від швидкості та своєчасності дій після можливого контакту з інфікованою твариною. Післяконтактна вакцинація, проведена до появи симптомів, є єдиною ефективною стратегією захисту від цього смертельного захворювання.