Перш за все, слід уникати загальних фраз, таких як “Все буде добре”, “Час лікує” або “Він/вона зараз у кращому місці”. Хоча ці висловлювання можуть здаватися втішними на перший погляд, вони часто применшують глибину страждань людини та її право на відчуття горя. Кожен переживає біль по-своєму, і такі кліше можуть створити відчуття, що їхні емоції не визнаються або що вони мають “просто взяти себе в руки”. Натомість, спробуйте зосередитись на емпатії, а не на заспокоєнні чи пошуку рішень. Пам’ятайте, що головна мета – бути поруч і слухати.

Активне слухання є надзвичайно важливою частиною емоційної підтримки. Дозвольте людині говорити про свої почуття стільки, скільки їй потрібно, без перебивань, оцінок чи порад. Просто будьте поруч, слухайте і кивайте. Можливо, людина захоче згадати приємні моменти, пов’язані з втратою, або просто виплеснути гнів і розчарування. Ваше завдання — створити безпечний простір для цих емоцій. Не бійтеся мовчання; іноді просто присутність є найціннішою формою підтримки. Уникайте фраз, що починаються з “Ти повинен…” або “Тобі варто…”. Це тільки посилить відчуття тиску на людину. Натомість, використовуйте фрази, що виражають прийняття: “Я поруч, якщо тобі потрібна розмова”, “Я розумію, що це дуже важко”, “Твої почуття важливі”.

Пам’ятайте, що процес горювання або переживання складних моментів унікальний для кожного. Не існує універсального графіка відновлення. Ваша роль полягає в тому, щоб бути терплячим і розуміючим, пропонуючи постійну емоційну підтримку без очікувань. Будьте готові до того, що настрій людини може змінюватися, і це нормально. Ваша щирість і постійна готовність бути поруч, навіть у тиші, стануть тим фундаментом, на якому людина зможе спиратися. Саме така справжня емоційна підтримка допомагає подолати найважчі періоди життя. Навчіться розпізнавати невербальні сигнали та реагувати на них, пропонуючи обійми, якщо це доречно, або просто перебуваючи поруч. Головне — це ваша присутність і щире бажання допомогти, не нав’язуючи свого бачення чи вирішень.