Що варто знати про сказ: запобігання та профілактика‼️

Сказ – це надзвичайно небезпечне вірусне захворювання, яке вражає нервову систему всіх теплокровних тварин і людини. Збудником є вірус сказу (Rabies virus), який завжди призводить до летальних наслідків, спричиняючи прогресуючий енцефаліт. Розуміння особливостей його поширення та своєчасна профілактика сказу є ключовими для збереження здоров’я.

Особливості поширення сказу серед тварин
Серед диких тварин, зокрема лисиць, спостерігається сезонність захворювання з двома піками: перший – у лютому-квітні, пов’язаний з періодом розмноження, і другий – у вересні-грудні, коли зростає популяція молодняку. У домашніх тварин підйом захворюваності припадає на другу половину року, досягаючи максимуму восени (жовтень-листопад). Це пояснюється частішими контактами з дикими тваринами та переносниками інфекції в теплу пору року.

Джерело та шляхи передачі інфекції
Основним джерелом вірусу сказу є хворі тварини, які виділяють його зі слиною. Вірус проникає в організм через пошкоджену шкіру та слизові оболонки внаслідок укусів, ослинення або подряпин. Важливо знати, що вірус може виділятися зі слиною хворої тварини за 7-10 днів до появи перших симптомів сказу, що робить небезпечними навіть, здавалося б, невинні контакти.

Визначення ризику та спостереження
Щоб оцінити ризик передачі вірусу сказу людині після укусу твариною, необхідно спостерігати за станом тварини протягом щонайменше 10 днів – до закінчення інкубаційного періоду. Лише після цього періоду можна зробити висновок про відсутність або наявність загрози інфікування. На жаль, часто люди починають вакцинувати своїх домашніх улюбленців лише після виявлення випадків сказу в їхньому населеному пункті, але профілактика сказу має бути постійною.

Профілактика сказу – єдиний шлях до безпеки
Сказ не лікується, його можна лише попередити. Головним правилом безпеки є уважність та обережність у поводженні з усіма тваринами, особливо з дикими та незнайомими. Дотримання наступних рекомендацій допоможе уникнути небезпеки:

* Регулярно вакцинуйте свійських та дрібних домашніх тварин від сказу.
* Уникайте контактів з потенційно небезпечними тваринами, як дикими, так і безпритульними.
* Не торкайтеся диких чи безпритульних тварин, особливо тих, що самі підходять до вас.
* Не годуйте безпритульних тварин у місцях, де перебувають люди, зокрема діти.
* Дотримуйтесь правил утримання домашніх тварин.
* При продажу, купівлі або вивезенні тварин (собак, котів, диких) переконайтеся у наявності ветеринарної довідки про щеплення проти сказу.

Законодавчі вимоги та сучасні методи вакцинації
В Україні вакцинація домашніх тварин проти сказу є обов’язковою. Для собак вона є загальнообов’язковою на всій території країни, для котів – в зонах підвищеного ризику, а для сільськогосподарських тварин – при виявленні спалахів захворювання. Щеплення проводяться фахівцями ветеринарної медицини державних установ та ліцензованими приватними практиками.

Медична допомога після контакту
Повністю уникнути сказу можливо, якщо після укусу або контакту з підозрілою твариною негайно звернутися за медичною допомогою. Курс антирабічних щеплень призначається лікарем у разі ймовірного або наявного інфікування, відповідно до рекомендацій ВООЗ. Самостійне переривання лікування або порушення режиму є неприпустимим і може мати фатальні наслідки.