Що таке гендерна рівність?

Рівноправність жінок та чоловіків є ключовим аспектом прав людини, основою для демократичного суспільства та соціальної справедливості. Україна, як демократична держава, активно працює над забезпеченням гендерної рівності у всіх сферах життя.

Гендерна політика визначається як комплекс заходів, спрямованих на захист прав як жінок, так і чоловіків, та створення рівних можливостей для їх реалізації в суспільстві.

Гендерна рівність передбачає наявність рівних можливостей для самореалізації жінок і чоловіків, гарантування дотримання прав і свобод, враховуючи гендерні особливості, взаємні обов’язки та спільну відповідальність в процесі життєдіяльності. Це означає суспільство, де і жінки, і чоловіки мають рівні права та можливості в усіх сферах: освіта, охорона здоров’я, управління, влада, фінансова незалежність, реалізація особистих та професійних потреб.

Важливою складовою досягнення гендерної рівності є розширення прав та можливостей жінок, а також активне залучення чоловіків до цього процесу.

Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України, зокрема в статті 24, що гарантує рівність прав жінок та чоловіків в усіх сферах життя. Цей принцип деталізується в статтях 21 та 51. Частина третя статті 24 Конституції спрямована на подолання дискримінації жінок, забезпечуючи їм рівні можливості в громадсько-політичній, культурній діяльності, освіті, професійній підготовці та праці.

Україна також ратифікувала низку міжнародних конвенцій, включаючи Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979), Конвенцію № 156 про працюючих з сімейними обов’язками, підсумкові документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993) та інші. На виконання цих зобов’язань прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” (2005). Цей закон визначає державну політику, спрямовану на утвердження гендерної рівності, недопущення дискримінації, забезпечення рівної участі у прийнятті рішень, рівні можливості щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків, підтримку сім’ї та виховання культури гендерної рівності.

Закон також регулює питання рівних виборчих прав, можливостей у державній службі, освіті, праці, підприємництві та соціальній сфері. Зокрема, стаття 17 Закону зобов’язує роботодавців створювати рівні умови праці, забезпечувати можливість поєднання трудової діяльності з сімейними обов’язками, здійснювати рівну оплату праці за рівної кваліфікації, вживати заходів для безпечних умов праці та запобігати сексуальним домаганням. Роботодавцям заборонено висувати дискримінаційні вимоги в оголошеннях про вакансії.

За порушення законодавства передбачена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність.