Наявність усього необхідного для життя не гарантує щасливого та здорового суспільства. Парадоксально, але надлишок ресурсів може призвести до соціальної ізоляції, підвищення рівня агресії та послаблення міжособистісних зв’язків. Про це свідчать результати досліджень, детально описані у Smithsonian Magazine.

Протягом століть людство стикалося з проблемою зростання населення та занепокоєнням щодо забезпечення їжею. Класичні теорії, такі як мальтузіанські, передбачали, що нестача ресурсів природним чином регулюватиме чисельність людей. Однак сучасний розвиток сільського господарства показав, що ключова проблема полягає не стільки в браку їжі, скільки в її нерівномірному розподілі.

У 1970-х роках постало нове, не менш актуальне питання: як поводиться суспільство, коли всі його базові потреби задоволені повністю? Результати одного з досліджень, спрямованих на відповідь, виявилися несподіваними та досить тривожними.

Видатний психолог Джон Б. Калхун провів серію експериментів, які мали на меті вивчити соціальну поведінку тварин в умовах повної безпеки та відсутності дефіциту ресурсів – їжі, води, захисту та житла. Ці ідеальні умови створили своєрідну «утопію» для досліджуваної популяції. Спочатку спостерігалося стрімке зростання чисельності, яке створювало враження благополуччя. Однак згодом почали проявлятися непередбачувані соціальні проблеми: зростання агресії, ізоляція окремих особин, відмова від виконання звичних соціальних ролей і навіть випадки канібалізму.

Цей так званий «поведінковий занепад» призвів до повного розпаду соціальної структури, порушення материнських інстинктів та критичного зниження народжуваності. Популяція поступово згасала, незважаючи на наявність достатньої кількості їжі та інших ресурсів.

Основний висновок Калхуна полягає в тому, що навіть за умов повного матеріального комфорту, за відсутності можливостей для самореалізації, виконання соціальних ролей та підтримки здорових взаємин, суспільство стає вкрай нестабільним і може зіткнутися з руйнівними наслідками. Цей висновок щодо надлишку ресурсів має велике значення для розуміння майбутнього людства.

Особливо важливим є припущення, що подібні процеси можуть бути актуальними і для людського суспільства. Якщо ми не будемо забезпечувати не лише базові потреби, але й можливості для соціальної активності та взаємодії, людство може зіткнутися зі зростанням агресії, відчуженості та загальним соціальним занепадом. Надлишок ресурсів сам по собі не є запорукою соціальної гармонії.

Ця ідея викликала значний резонанс і стала предметом численних дискусій про те, що матеріальний добробут не є єдиним критерієм гармонійного суспільства. Сучасні критики експерименту Калхуна наголошують, що причиною краху популяції могли бути не лише надлишок ресурсів, але й проблеми контролю над соціальною структурою та нерівність.

Отже, головний урок цих досліджень є простим, але глибоким: для побудови здорового суспільства необхідний баланс між задоволенням базових потреб та створенням можливостей для розвитку соціальних ролей, прийняття відповідальності та особистісної самореалізації. Важливість соціальної взаємодії у сталому розвитку суспільства є ключовою.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що науковці довели, що люди можуть подорожувати в часі.