На зображеннях Землі справа і зліва – зимове і літнє сонцестояння. Згори і внизу – осіннє та літнє рівнодення.

DeAgostini/Getty Images

Літнє сонцестояння – це унікальне астрономічне явище, що знаменує найдовший день та найкоротшу ніч у році. Це момент, коли центр сонячного диска проходить через найвіддаленіші від небесного екватора точки екліптики, відомі як точки сонцестояння. По суті, це відбувається, коли один із полюсів Землі максимально нахилений до Сонця, отримуючи найбільшу кількість сонячного світла.

Назва цього явища не випадкова: протягом кількох днів навколо сонцестояння схилення Сонця змінюється вкрай повільно. Його висота у верхній кульмінації залишається майже незмінною, створюючи враження, ніби Сонце «стоїть» на одному місці. Саме день літнього сонцестояння у північній півкулі традиційно вважається початком астрономічного літа, наповнюючи світло і тепло природи.

Якщо позначати положення сонця на небосхилі упродовж року, вийде ось така крива, яка зветься аналема. Найвища її точка і є літнє сонцестояння

Mark Garlick/Science photo library via Getty Images

Дата літнього сонцестояння може коливатися між 20 і 23 червня. В Україні це явище найчастіше припадає на 20 або 21 червня – 20 червня у високосний рік, а у звичайні роки – 21. Важливо зазначити, що у 2025 році літнє сонцестояння в Україні відбудеться 21 червня о 05:42 за київським часом. Це надає нам можливість заздалегідь підготуватися до зустрічі цього особливого дня, наповненого як астрономічним, так і культурним значенням.

Для швидкого визначення точної дати та часу літнього сонцестояння можна скористатися різноманітними онлайн-сервісами з визначення часу. Ці ресурси надають актуальну інформацію про астрономічні явища, дозволяючи кожному бажаючому бути в курсі небесних подій.

Чим відрізняється літнє і зимове сонцестояння

Окрім літнього, існує і зимове сонцестояння. Між цими двома точками року є суттєва різниця: у час літнього сонцестояння ми спостерігаємо найдовший світловий день і найкоротшу ніч, тоді як під час зимового – все відбувається навпаки: ніч стає найдовшою, а день – найкоротшим.

Між періодами сонцестоянь настає час рівнодення – весняного та осіннього, коли тривалість дня і ночі практично однакова. Це демонструє безперервний цикл зміни пір року та положення Землі відносно Сонця. У різних країнах світу день сонцестояння може мати різне значення, для когось він знаменує початок літа, а для когось – його середину або навіть завершення.

Івана Купала і літнє сонцестояння: вікова традиція

На теренах України здавна літнє сонцестояння тісно перепліталося зі святом Івана Купала. Хоча астрономічна дата сонцестояння може варіюватися, в Україні купальська ніч традиційно припадає з 23 на 24 червня, будучи одним із наймістичніших та найурочистіших свят року.

У дохристиянські часи наші предки вірили, що коли Сонце досягає свого зеніту, випромінюючи максимум світла і тепла, воно наділяється найвищою чудодійною силою. Ця сила, за їхніми уявленнями, поширювалася на рослинний і тваринний світ, а також на людину. Етнографи зазначають, що купальська обрядовість є залишком глибоких анімістичних уявлень та космогонічного мислення наших предків, що відображає їхній зв’язок з природою та всесвітом.

Після приходу християнства язичницьке свято Купала органічно поєдналося з днем народження Іоана Хрестителя, тому досі більшість людей вживають назву «Івана Купала». Втім, в окремих регіонах збереглися й давніші назви, такі як «Іванець», «Іван Лопушник», «Іван-травник», «Іван-чарівник» та інші, що підкреслює багатство та розмаїття народних традицій. 

Церква від самого початку ставилася до народних гулянь на це свято Купала з обережністю, особливо зважаючи на те, що воно часто припадає на Петрів піст. Давні богослови навіть називали купальські ритуали «сатанинськими», а пісні «бісівськими». Сучасна церква також наголошує на тому, що у церковному календарі «Івана Купала» не існує, і радить вірянам провести Різдво Іоана Предтечі в храмі, зосередившись на молитві та духовному збагаченні. 

Аналізуючи давні пісні та ритуали Купала, етнографи виокремлюють декілька провідних мотивів, що були центральними для наших предків у святкуванні літнього сонцестояння:

• культ Сонця як джерела життя та тепла;
• культ Землі, що символізує родючість та достаток;
• зачаклування щастя та добробуту, яке асоціювалося з повнотою розвитку колосся на полях;
• обряди підбору пари для одруження;
• ритуальне очищення вогнем і водою;
• проводи літа, що відображало циклічність природи.

Купальські ворожіння, прикмети та вірування

Ще однією характерною рисою давньої анімістичної свідомості, пов’язаною з літнім сонцестоянням, були численні ворожіння на Купала. Це свято було часом, коли люди шукали відповіді на важливі питання про свою долю, кохання, добробут, погоду та врожай. Купальські ритуали та прикмети були надзвичайно поширеними серед давніх українців, які вірили у магічну силу цього дня.

Серед найпопулярніших вірувань та прикмет, які передавалися з покоління в покоління, були такі:

• Спостереження за заходом Сонця напередодні Купала: якщо Сонце не ховалося за хмарами і день був ясним, це віщувало рік, наповнений радістю та безхмарним щастям.
• «На Йвана – вода як сметана»: якщо вода у водоймах була теплою, це вважалося доброю прикметою, що обіцяла рясні дощі та гарний врожай.
• Віра у приховані скарби: вважалося, що на Купала щасливці могли побачити, як «горітимуть» гроші та світитимуться приховані багатства.
• Ритуал для дівчат: якщо мати змивала доньці волосся тирлич-зіллям та любистком на свято, вірили, що дівчина вийде заміж того ж року.
• Купання дітей: якщо мати 10 років поспіль купала дитину в купальських квітах, вважалося, що дитя буде здоровим та улюбленим усіма.
• Очищення вогнем: кожен, хто успішно перестрибував через купальське багаття, вірив, що очищається від негативу, і жодне лихо його не зачепить.
• Цілюща роса: вранці на Купала люди ходили або навіть качалися по росі, вірячи в її чудодійну силу для здоров’я. Також збирали купальську росу, вважаючи її магічною.