Державна підтримка дітей з особливими освітніми потребами у 2025 році

Питання державної підтримки дітей з особливими освітніми потребами (ООП) є надзвичайно важливим. Отримано відповідь від Міністерства освіти і науки України на депутатське звернення щодо фінансування потреб осіб з ООП.

Детальніше за посиланням

У 2025 році обсяг субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на підтримку дітей з особливими освітніми потребами залишився без змін і становить 304 595,3 тис. грн.

Ці кошти розподіляються між регіонами України відповідно до кількості дітей з ООП у закладах дошкільної, загальної середньої та професійно-технічної освіти, з урахуванням різних рівнів підтримки, необхідних цим дітям. Незважаючи на це, загальна потреба в фінансуванні корекційно-розвиткових та психолого-педагогічних занять для дітей з ООП оцінюється приблизно в 1,7 млрд грн.

Тобто, фактично передбачена сума з бюджету покриває лише близько 19% реальної потреби у фінансуванні послуг для цих дітей. Це призводить до серйозних наслідків, оскільки заклади освіти не мають належних умов для забезпечення якісного навчання дітей з ООП. Таке недофінансування, безсумнівно, гальмує розвиток інклюзивної освіти в Україні, а діти не отримують необхідних їм послуг в повному обсязі.

Проблема недофінансування корекційно-розвиткових та психолого-педагогічних послуг для дітей з особливими освітніми потребами існує вже протягом багатьох років. Міністерство освіти і науки України, знаючи про цю проблему, не вживає достатніх заходів для її вирішення. На різних платформах та форумах обговорюються питання розвитку інклюзивної освіти, але реальні проблеми, на які зверталася увага ще свого часу, залишаються невирішеними.

Без належного фінансування та вирішення цих проблем годі й очікувати на якісну інклюзивну освіту в Україні. Звісно, такий стан речей не може залишатися без змін. Потрібні системні рішення та збільшення фінансування для забезпечення рівних можливостей для всіх дітей, незалежно від їхніх потреб.

Частково, така ситуація може бути причиною проблем в спеціальних школах. Адже потрібно якось виправдовувати власні провали у розвитку інклюзії, перекладаючи відповідальність на інші заклади.