Головне управління ДПС в Одеській області надає роз’яснення щодо важливих аспектів плати за землю в Україні. Це ключовий обов’язковий платіж, що є складовою податку на майно і справляється у двох основних формах: земельного податку або орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності. Розуміння цих положень є вкрай важливим для всіх власників землі та землекористувачів.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), земельний податок є обов’язковим платежем, який сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), а також постійні землекористувачі. Це прямий податок на володіння землею. Водночас, орендна плата, відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, є обов’язковим платежем за користування земельними ділянками державної або комунальної власності на умовах оренди. Цей вид плати стосується тих, хто тимчасово користується землею, що належить державі чи громаді.

Платниками плати за землю є різні категорії суб’єктів. Зокрема, платниками земельного податку виступають власники земельних ділянок та паїв, а також землекористувачі, яким надано право постійного користування державними чи комунальними земельними ділянками (пункт 269.1 статті 269 ПКУ). Що стосується орендної плати, її сплачують землекористувачі (орендарі) земельних ділянок, що належать державі або громаді, на умовах договору оренди. Розуміння цих відмінностей допомагає коректно визначати свої податкові зобов’язання.

Об’єктами оподаткування платою за землю є, відповідно, земельні ділянки та земельні частки (паї), які перебувають у власності, а також державні та комунальні земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні або надані в оренду. Важливо зазначити, що право власності на земельні ділянки, а також право постійного користування та право оренди виникають лише з моменту державної реєстрації цих прав. Це положення закріплене у статті 125 Земельного кодексу України (ЗКУ) та деталізоване Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Особливу увагу слід звернути на ситуацію, коли юридична особа, яка орендує земельну ділянку державної або комунальної власності, вирішує її придбати. Згідно з підпунктами “а” і “б” пункту 286.1 статті 286 ПКУ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Це означає, що після укладення договору купівлі-продажу та здійснення державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, юридична особа починає сплачувати земельний податок.

До моменту, коли право власності офіційно зареєстровано, юридична особа продовжує сплачувати орендну плату відповідно до умов діючого договору оренди землі. Цей перехідний період є ключовим для правильного розрахунку та сплати зобов’язань. Розуміння цих нюансів дозволяє уникнути можливих помилок та штрафних санкцій. У разі виникнення додаткових питань, завжди рекомендується звертатися до офіційних джерел інформації або до фахівців податкової служби.

Головне управління ДПС в Одеській області

тел.: (048) 705–60–18

« повернутися