Секрети минулого: небезпечні ядерні експерименти в Україні

Історія незалежної України та її попередниці, Української РСР, приховує чимало невідомих сторінок, зокрема, пов’язаних із так званими «мирними» ядерними вибухами. Ці масштабні експерименти, що проводилися за часів радянської влади, мали на меті вирішення різноманітних господарських завдань. Однак їхні справжні наслідки для довкілля та здоров’я людей були ретельно засекречені, залишаючись поза увагою громадськості десятиліттями. Досі відлуння цих подій викликає занепокоєння, особливо з огляду на потенційні загрози, що існують сьогодні.

Проєкт «Факел»: ядерний вибух на Харківщині

Один із перших промислових ядерних вибухів на території України, що отримав кодову назву «Факел», відбувся 9 липня 1972 року на Харківщині. Конкретним місцем проведення цього небезпечного експерименту була територія за 3 кілометри від села Хрестище Красноградського району. Причиною для такого радикального рішення став неконтрольований викид газоконденсату, що стався під час буріння нової свердловини. Тиск газу сягав надзвичайно високих показників – близько 400 атмосфер, що призвело до трагічної загибелі двох інженерів, яких викинуло з верхньої площадки бурової вишки.

Для приборкання цього гігантського газового «факела» радянська влада вирішила застосувати ядерний вибух. Ядерний пристрій потужністю 3,8 кілотонни (що еквівалентно приблизно чверті потужності бомби, скинутої на Хіросіму) був закладений на значній глибині – 2483 метри. Очікувалося, що вибух створить порожнину, яка перекриє доступ газу, тим самим припинивши його фонтанування.

Наслідки експерименту «Факел»

За 20 секунд після детонації ядерного заряду з кратера навколо свердловини вирвався потужний газовий фонтан, змішаний із породою, а в небі утворилася характерна грибоподібна хмара. На жаль, експеримент виявився невдалим – заглушити викид газу за допомогою ядерного вибуху не вдалося. Фонтан газу довелося гасити ще кілька місяців, застосовуючи стандартні методи.

Місцеві жителі, евакуйовані на час вибуху, повернулися до своїх домівок вже через 30 хвилин. Проте багато будівель зазнали значних пошкоджень: були вибиті шибки, а стіни зруйновані. Піддослідні тварини, розміщені у спеціальних зонах, загинули. Інформація щодо рівня радіаційного забруднення та його впливу на населення була повністю засекречена, що є характерною рисою тодішнього режиму.

Проєкт «Кліваж»: ядерний вибух на Донеччині

Другий із відомих «мирних» ядерних вибухів, що отримав назву «Об’єкт Кліваж», відбувся 16 вересня 1979 року у Донецькій області, на шахті «Юний комунар» («Юнком») у місті Бунге (на той час Юнокомунарівськ). Заявленою метою цього експерименту було зниження кількості раптових викидів вугілля та газу в процесі обробки вугільного пласта, що, за задумом, мало підвищити безпеку шахтарів.

Ядерний заряд потужністю 0,3 кілотонни був закладений у свердловину на глибині 903 метри. Ця потужність була приблизно у 50 разів меншою, ніж у бомби, скинутої на Хіросіму, але все одно являла собою значну загрозу.

Сучасні виклики «Кліважу»

Після вибуху вугілля в шахті видобували ще протягом 23 років, а про можливі радіаційні впливи на працівників та навколишнє середовище офіційно не згадувалося. Однак, зараз ця зона викликає серйозне занепокоєння. Під час вибуху на глибині 900 метрів було створено підземну «скляну капсулу», яка, за планом, мала стримувати до 93% радіаційних продуктів.

Найбільш тривожна ситуація виникла у 2018 році, коли окупаційна влада на Донеччині припинила дренажні роботи на шахті. Це створює прямий ризик затоплення об’єкта «Кліваж» та руйнування тієї самої «скляної капсули», що може призвести до вивільнення радіонуклідів. Вчені вже зафіксували, що сумарна концентрація радіонуклідів у водоносних горизонтах прилеглої території на відстані 5 км від шахти становить 20-34*10³ Бк/кг, що є чітким свідченням проникнення зараженої води до горизонтів питного водопостачання. Потенційна масштабна екологічна катастрофа може забруднити басейни річок Сіверський Донець, Кальміус та Азовське море, несучи загрозу для мільйонів людей та екосистем.

Вартість секретності: уроки «мирних» ядерних вибухів

Історії «Факела» та «Кліважу» є яскравим прикладом того, як колишній радянський режим нехтував безпекою власних громадян та приховував життєво важливу інформацію про потенційно небезпечні експерименти. Ці «мирні» ядерні вибухи, що проводилися без належного інформування населення та довгострокового моніторингу їхніх наслідків, стали прихованими екологічними бомбами сповільненої дії.

Виявлення цих фактів та їхній аналіз підкреслюють критичну важливість доступу до правдивої інформації, необхідність вивчення уроків минулого та важливість міжнародного контролю над подібними технологіями. Лише так можна уникнути подібних трагедій у майбутньому та забезпечити безпеку для наступних поколінь.