Вже більше століття танки є головним символом війни та військової міці. Їхня поява на полях Першої світової війни стала поворотним моментом, який провів межу між війнами старого типу і війнами сучасності. Але протягом кількох десятиліть інженери ще шукали оптимальну концепцію застосування танків, обираючи між мобільністю, вогневою потужністю та бронею. Одним з таких прикладів є танк Maus.

Panzerkampfwagen VIII Maus — один з прикладів того, до яких екстремальних експериментів вдавалися інженери. Також це наочний приклад того, чому мобільність, простота виробництва та зручність у використанні для танків є важливішими за товщину броні. Танк Maus, розроблений як надважкий танк, демонструє цей принцип на практиці.

Надважкий танк Maus був результатом надсекретного проекту, ініційованого Адольфом Гітлером у 1942 році як відповідь на радянські танки Т-34 і КВ, які застали німецьку армію зненацька своєю бронею та мобільністю. Ідея полягала в тому, щоб створити “непереможний” танк, який був би абсолютно невразливим для будь-якого ворожого озброєння.  Танк Maus мав стати цим символом непереможності.

Конструюванням займалася фірма Porsche, а збирався танк на заводах концерну Krupp. У результаті вийшла надзвичайно масивна машина — вагою близько 188 тонн, з довжиною понад 10 метрів, товщиною лобової броні до 240 мм та гарматою калібром 128 мм, яку доповнювала ще одна 75-мм гармата.  Maus вражав своїми розмірами.

Для порівняння Т-34 мав вагу 26–30 тонн, а лобова броня складала 45 мм. Важкий танк ИС-2, який СРСР використовував у пізній період війни, мав вагу 46 тонн, а лобову броню у найтовщому місці – 120 мм. Розміри танка Maus значно перевищували інші моделі.

Вся та міць, якою конструктори наділили Maus, справді робила його практично невразливим для тодішніх танкових і протитанкових снарядів. Але машина вийшла настільки важкою та повільною, що була майже непридатною до використання. Танк Maus мав мізерну максимальну швидкість — лише 20 км/год на шосе, надмірну витрату пального та не міг перетинати мости через свою абсурдну вагу. Його транспортування було кошмаром — доводилося розбирати на частини й везти по рейках. Ефективність танка Maus ставилася під сумнів через проблеми з логістикою.

До кінця війни німці встигли збудувати лише два прототипи: один із двигуном, інший — без. Жоден не встиг взяти участь у бойових діях. У травні 1945 року екіпаж підірвав один танк, щоб він не дістався союзникам, але його корпус згодом об’єднали з вцілілою баштою другого зразка. Цей єдиний уцілілий Maus сьогодні зберігається у танковому музеї “Кубинка”, в Росії. Історія танка Maus закінчилася, так і не розпочавшись на полі бою.

Загалом Maus став символом хибного підходу – ставки на розміри і вогневу міць без врахування логістики й тактичної гнучкості. Його історія — яскравий приклад того, як надмірні інженерні амбіції пішли всупереч реальній військовій стратегії та банальній практичності. Танк Maus назавжди залишиться в історії як приклад інженерної помилки.

Інші цікаві матеріали про зброю

Як писав УНІАН, не так давно російські окупанти “винайшли” гранати XVII століття з гнотовим підпалом. Йдеться про вибухові пристрої круглої форми, які активуються шляхом підпалу вогнепровідного шнура. Потім цей запалений пристрій треба кидати в бік противника.

Також ми розповідали, у чому полягає складність перехоплення балістичних ракет.

Вас також можуть зацікавити новини: